Публікації експертів ЦДАКР – Балкани

Болгарія: протести за інерцією і збереження політичного статус-кво?

В Болгарії вже понад два місяці тривають антиурядові протести. За весь цей час ситуація в цьому питанні майже не зазнала суттєвих змін: протестуючі надалі вимагають відставки уряду на чолі з Бойко Борисовим та головного прокурора Івана Гешева, а ті як і раніше не бажають слухати голос вулиці. За сьогоднішньої інтенсивності, протести мають всі шанси затихнути або ж максимально маргіналізуватись, а Бойко Борисов та його ГЄРБ – досягнути основної для себе мети: дотягнути до чергових парламентських виборів і на них спробувати зберегти існуючий на сьогодні в країні політичний статус-кво і модель управління державою. 

Політичне життя Болгарії протягом останніх більш ніж двох місяців характеризується триваючими з різною інтенсивністю антиурядовими протестами. Незважаючи на немалий відрізок часу і принциповість у своїх вимогах, протестуючі до цього часу не те, що не змогли досягти своєї мети – існує вірогідність того, що в цьому «протистоянні на виснаження», влада виявиться стійкішою. Причинами цьому є як особливості самих протестів, так і тактика дій прем’єра Борисова та його ГЄРБ щодо них.

По-перше, чисельність та активність протестів не є такими, які б змусили уряд задуматись над своєю відставкою. Активна фаза протестів не була однаковою на всьому проміжку часу: були дні, коли про них нагадували лише декілька наметів з плакатами і державними прапорами. 

По-друге, окрім вищевказаного, протести також є досить різношерстими: в вуличних акціях беруть участь прихильники як лівих, так і правих, аполітичні, проєвропейсько налаштовані, т.зв. русофіли та ін. Об’єднати їх всіх у щось таке, що становило б реальний інструмент тиску на владу, нікому до цих пір так і не вдалось. Так зване «отруйне тріо» (скульптор Веліслав Мінеков, адвокат Ніколай Хаджигенов і власник одного з найбільших порталів з виготовлення фальшивих новин Арман Бабікян), яке самостійно очолило протестний рух, зовсім не підходить для такої ролі.

По-третє, політичні сили, які теж беруть участь в протестах і могли б суттєво вплинути на їх організаційний аспект, перебувають переважно на другому плані, даючи можливість знаходитись на «передньому краю» звичайним громадянам чи представникам громадянського суспільства. Зокрема, й вищезгаданому «отруйному тріо», яке маніпулює тим, що протести є безпартійними і що тільки їм дозволено виступати на них, а політики повинні залишатись на другому плані для того, щоб влада не сказала, що протести не всенародні, а з чітко вираженим політичним забарвленням. Доля правди в їх словах все ж є, адже перебування на вістрі протестів, на приклад, основної опозиційної до чинного уряду сили – Болгарської соціалістичної партії (БСП), було б вкрай згубним для протестного руху, оскільки стало б перешкодою для участі у них молодого покоління, якому є чужою ідеологія прямих спадкоємців колишньої комуністичної партії.

Підтримка ж протестів «воюючим» з урядом президентом Руменом Радевим, який вважається прихильниками правих сил проросійським політиком, також є перешкодою для того, щоб протестний рух розширився за їх рахунок.

По-четверте, прем’єр Борисов та його ГЄРБ в протистоянні з вулицею обрали досить ефективну тактику, яка як раніше, так і сьогодні полягає в ігноруванні вимог протестуючих при одночасних спробах заспокоїти їх певними нешкідливими для себе поступками, як на приклад, не впливаючими ні на що перестановками в уряді. При цьому правоохоронним органам надано команду в жодному разі не провокувати протестувальників застосуванням проти них фізичної сили.

Більш того, деякі ж з вищевказаних поступок, навпаки, стали для уряду та ГЄРБ своєрідним рятівним колом. Мова йде про ініційоване ними внесення змін до конституції, яке з одного боку дозволяє Бойко Борисову демонструвати готовність до змін, які вимагають протестуючі (окрім основних вимог щодо відставки уряду і головного прокурора, протестуючі також висувають вимоги щодо змін в конституцію в питаннях, що стосуються діяльності прокуратури і судової системи), а з іншого – і це є його головна мотивація – отримати можливість затягувати час до моменту коли президент вже не зможе призначити дострокові парламентські вибори, тобто до початку наступного року. Ні сам процес внесення змін до конституції, який передбачає скликання т.зв. Великих народних зборів, ні питання, які повинні ними розглядатись, насправді не мають жодного значення. Головне для ГЄРБ та чинного прем’єра – дотягнути до чергових парламентських виборів, а там – зробити все можливе, щоб наявний на сьогодні політичний статус-кво залишався і надалі.

Все вищевказане призвело до того, що хоча на декларативному рівні підтримка протестів досі залишається досить високою, однак кількість безпосередніх учасників у вуличних заходах поступово зменшується. Теперішня картина протестів різко контрастує з тією, що була на їх початку у липні. Для того, щоб переломити ситуацію на користь протестуючих необхідно, щоб було принаймні дві умови: насилля проти них з боку правоохоронних органів та оприлюднення серйозних компрометуючих матеріалів особисто на прем’єра та членів його уряду. Поки що ж нічого з вищеперерахованого не має. Тому, якщо наявна на сьогодні ситуація зберігатиметься і надалі, не виключено, що до кінця року протести будуть продовжуватись по інерції з тенденцією до затухання. При цьому чим ближче буде до виборів, тим більше вони нагадуватимуть передвиборчі мітинги, в яких вже провідні ролі відіграватимуть політичні партії.

Останні, беручи участь у протестах, з самого початку переслідували дві основні цілі, які так чи інакше пов’язані з запланованими на березень наступного року парламентськими виборами: відставка уряду і як результат – послаблення позицій керуючої країною ГЄРБ, а також підняття власного рейтингу.

На сьогодні, з огляду на небажання ні Бойка Борисова, ні ГЄРБ виконувати вимоги протестуючих, досить ймовірно, що перша ціль – відставка уряду – досягнута не буде. Більш того, якщо протести зберігатимуться на теперішньому рівні, то партія прем’єра має непогані шанси на успіх у майбутній парламентській кампанії. Про те, що ГЄРБ може перемогти на майбутніх виборах говорять також і результати останніх соціологічних опитувань, які показують що незважаючи на падіння рейтингу через протести, партія все ще користується одним з найбільших рівнів підтримки населення. Зокрема, за неї готові проголосувати від 15,2% до 24,2% опитаних.

Слідом за ГЄРБ в рейтингу йде її головний конкурент БСП (за неї готові віддати голоси від 10,4% до 22,9% опитаних), яка, як показують результати опитування, ніяк не може перетворити протестні настрої суспільства, як і всі попередні скандали навколо ГЄРБ і уряду, в збільшення чисельності свого електорату. Основна причина цього полягає в тому, що соціалісти мають імідж паразитуючої на ностальгічних почуттях, традиційної партії з минулого. Як результат, її електорат, який складається переважно зі старшого покоління, постійно зменшується, а розширювати електоральну базу за рахунок молодого покоління вона не може, оскільки її ідеологія являється для нього непривабливою і безперспективною. Ті ж, які розчарувались в ГЄРБ, теж навряд чи перейдуть до соціалістів і досить ймовірно поповнять електоральну базу інших правоцентристських, чи ж популістських партій.

Що стосується останніх, то тут слід відмітити перебування на третьому місці (а за деякими опитуваннями – і на другому) популістської партії «Є такий народ» шоумена Славі Трифонова, успіх якої в Болгарії багато хто порівнює з феноменом української партії «Слуга народу» Володимира Зеленського. За неї готові віддати свої голоси від 10,2% до 15% опитаних громадян.

З решти політичних сил, які майже напевно будуть у майбутньому парламенті і, не виключено, братимуть участь в урядовій коаліції, слід також відмітити правоцентристське політичне об’єднання «Демократична Болгарія», рейтинг якої завдяки протестам (а, фактично – діям, які до цих протестів призвели, одного з її лідерів Христо Іванова) зріс з 4-5% до 10%.

Важливим питанням донедавна залишалось чи буде створювати свою партію чинний президент Румен Радев, який відомий своїми проросійськими симпатіями і користується чималою підтримкою болгарського суспільства. Участь його партії у майбутніх виборах майже напевне б гарантувала їй прохід до парламенту і, як результат, посилення проросійського елементу в ньому. Однак, очевидно, що на сьогодні питання створення своєї політичної сили для президента не стоїть на порядку денному. Причиною такого рішення може бути те, що майбутні президентські вибори заплановані на жовтень наступного року і він, досить ймовірно, буде намагатись переобратись на другий термін. У разі, якщо він зараз створить власну партію, то на цих парламентських виборах вона буде діяти на тому ж електоральному полі що й БСП і забиратиме в неї частину голосів. А це загрожує йому втратою підтримки соціалістів під час президентської кампанії.

 Загалом, враховуючи наявні рейтинги політичних партій, а також у разі відсутності протягом найближчого часу великих потрясінь на болгарському політичному полі, викликаних, зокрема, активізацією антиурядових протестів, є ймовірність того, що ГЄРБ вдасться отримати більшість в майбутньому парламенті (хоча й в не таких масштабах, як сьогодні) і знову сформувати навколо себе правоцентристську урядову коаліцію (не виключено, що у такій конфігурації: ГЄРБ – «Є такий народ» – Демократична Болгарія). Це, фактично означатиме збереження в країні існуючого на сьогодні політичного статус-кво і моделі управління державою. З іншого боку це буде хороший сигнал, що наявні позиції Болгарії в ЄС і НАТО після парламентських виборів будуть збережені, а крену країни в бік Росії не відбудеться.