Поки Порошенко приймав болгарського прем’єра, на батьківщині високого гостя заговорили про політичну кризу.
У Болгарії, де масові протести не є типовим явищем, а влада намагається демонструвати стабільність і хвалиться успішним головуванням в ЄС, раптом заговорили про політичну кризу. Вона викликана системними проблемами, яких стає все більше. Ба більше, озвучується ідея позачергових виборів, і як результат зміни політичного поля в країні. Однак, якщо підійти до вивчення теперішньої політичної конфігурації в країні без емоцій, то проведення позачергових парламентських виборів не здається неминучим. При цьому найцікавішим є те, що навіть якщо перевибори і відбудуться, то навряд чи стануть панацеєю від накопичених проблем і не матимуть суттєвого впливу на зміну політичних розкладів в країні.
На початку жовтня цього року болгарський прем’єр Бойко Борисов здійснив дводенний візит в Україну. Глава уряду провів робочу зустріч з президентом Петром Порошенком в Одесі, а також взяв участь в святкових заходах з нагоди 160 річниці болградської гімназії імені Раковського та відкриття меморіалу Захисникам України. Борисова запросили відвідати Україну знову, зокрема разом з’їздити до Болграда по вже «новій, відремонтованій, модернізованій дорозі Одеса – Рені, яка є інвестицією у зближення між Болгарією та Україною». Однак поки український президент і болгарський прем’єр обговорювали умови подальшої співпраці, на батьківщині високого гостя все більше говорять про політичну кризу. Вона може привести до позачергових парламентських виборів, і як результат, коштуватиме Борисову прем’єрського крісла.
Місцеві ЗМІ рясніють заголовками на кшталт «Напруга зростає і вибух може відбутись в будь-який момент», «Уряд може не втриматися під зовнішнім тиском», «Влада недооцінює скандали», тощо. Приводом до таких висновків стали накопичені системні проблеми в країні, серед яких: зростання соціального невдоволення чинною владою, загострення політичного протистояння між президентом та прем’єром, скандали всередині уряду, фінансові оборудки, в яких замішані політики, суперечності в середині опозиції. Вони стають все очевиднішими.
Ще одною підставою для розмов про урядову кризу стали перестановки ініційовані Борисовим на фоні гострої громадської критики після дорожньої трагедії, яка трапилась в серпні поблизу міста Своге (автобус злетів з дороги і перекинувся в яр, внаслідок чого загинуло 16 осіб).
Підлив масла у вогонь нещодавно й сам прем’єр, знімок якого з американським президентом під час Генасамблеї ООН, викликав хвилю критики: мовляв метою його візиту в Нью-Йорк було сфотографуватись з Дональдом Трампом.
Своєю чергою, посол США в Болгарії Ерік Рубін досить несподівано для всіх провів зустріч з почесним головою опозиційної партії етнічних турків «Рух за права і свободи» (РПС) Ахмедом Доганом. Це викликало в країні неоднозначну реакцію і дало приводи для різних спекуляцій. Зокрема, про те, що під час зустрічі обговорювалось питання зміщення Бойка Борисова з його посади.
Дим без вогню
Попри емоції, які вирують в місцевих ЗМІ, політичні експерти більш виважено підходять до аналізу політичної ситуації і в своїй більшості сходяться на тому, що вірогідність проведення найближчим часом позачергових парламентських виборів, які б могли змінити сучасну політичну конфігурацію в країні, про що так пишуть медіа, є невисокою. В першу чергу, через те, що суспільна недовіра до уряду ще не досягла критичної точки. Принаймні поки що.
По-друге, згадані вище перестановки в уряді не є чимось надзвичайним і не сигналізують про урядову кризу. Як показує місцева політична практика, на другий рік правління урядової коаліції, керівник кабінету міністрів може здійснювати його «оновлення». Так, на приклад, було і при попередниках Борисова – Івані Костові, який після двох років на чолі уряду змінив аж десять міністрів, Симеоні Саксен-Кобург-Готському та Сергієві Станішеві. Не виключено, що Борисов пішов би на такий крок пізніше, однак помилки і трагічні події в літній період, змусили його провести косметичний ремонт в уряді раніше «традиційного» терміну. Це, звичайно, не означає що пізніше не буде проведено радикальних змін в уряді, але на сьогодні проведені рокіровки носять виключно тактичний характер і не є передвісниками падіння теперішнього кабміну.
Проте найголовнішим, що дає сьогодні правлячій партій «Громадяни за Європейський Розвиток Болгарії» (ГЄРБ) почувати себе спокійно і досить впевнено на політичному олімпі Болгарії, є відсутність серйозної конкуренції з боку інших політичних суб’єктів.
Так, політична діяльність основної опозиційної сили і постійного конкурента ГЄРБ – «Болгарської соціалістичної партії» (БСП), яка постійно претендує на роль першої скрипки в політичному ансамблі країни, на сьогодні більше нагадує тупцювання на місті, аніж на цілеспрямований рух до заповітного урядового трону.
Що стосується ще одного важливого політичного суб’єкта – «Об’єднаних патріотів» (об’єднання з правих партій: «Народного фронту порятунку Болгарії», «Атаки» та «ВМРО-Болгарського національного руху»), то він важливий для ГЄРБ виключно з точки зору формування уряду. Самостійно ж дане об’єднання правих сил (є частиною урядової коаліції) не здатне сьогодні підсунути ГЄРБ на другі ролі. По-перше, громадські настрої не свідчать про збільшення довіри до «Об’єднаних патріотів», яка б становила загрозу для діючої правлячої сили. По-друге, щоб стати реальною альтернативою ГЄРБ, коаліція з правих партій повинна принаймні зуміти зберегти свою єдність. Однак через триваючий конфлікт інтересів між собою, це на сьогодні виглядає досить проблематичним.
Що ж стосується розмов про те, що метою нещодавньої зустрічі американського посла з почесним головою партії етнічних турків – опозиційної «Рух за права і свободи», було повалення кабінету Борисова, то вони на справді не мають під собою реальних підстав. США не може не турбувати те, що на сьогодні відбувається в Чорному морі, а також в сусідній з Болгарією Туреччині. Відтак стабільна внутрішня політична і соціальна обстановка в Болгарії, яка багато в чому залежить від позиції РПС, має для США не останнє значення. Найімовірніше, саме завірення США у забезпеченні політичної і соціальної стабільності в країні з боку РПС і була справжньою метою зустрічі американського посла з почесним головою даної політичної сили.
Вибори не панацея
З іншого боку, попри те, що на сьогодні вірогідність проведення позачергових виборів не є високою, ситуація може змінитись літом наступного року, коли стануть відомі результати муніципальних та виборів до Європарламенту. Якщо результати дадуть ознаки політичної кризи (суттєва втрата позицій ГЄРБ та посилення на цьому фоні соціалістів), то це може змусити правлячу силу ініціювати дострокові вибори.
Однак і в такому випадку головне питання залишається все тим же: чи змінять вони сьогоднішню політичну конфігурацію в країні і стануть панацеєю від накопичених системних проблем. Враховуючи те, що на сьогодні досі немає серйозної кадрово- та ідейно-забезпеченої політичної альтернативи тим, хто знаходиться у керма країною, яка б об’єднала навколо себе більшість населення, політичну систему Болгарії протягом найближчого часу навряд чи чекатимуть кардинальні перебудови. Навіть якщо на політичному олімпі відбудеться рокіровка між ГЄРБ і соціалістами (які як і сьогодні, для формування кабінету, шукатимуть підтримки в ОП).
Тому, попри наявність перманентної системної кризи в країні, на політичному обрії Болгарії на сьогодні поки не видно тої реальної рушійної сили, яка б призвела до її вирішення. Розмови про позачергові парламентські вибори, які повинні стати такою силою переповнені емоціями і є по суті спробою видати бажане за дійсне. Єдине що може до них призвести – це невтішні для правлячої ГЄРБ результати майбутніх муніципальних та виборів до Європарламенту. Однак навіть якщо це відбудеться то, надіятись на капітальний ремонт політичної системи в країні протягом найближчого часу, не прийдеться. Оскільки ремонтувати її поки нікому.
