Болгарсько-македонське замкнуте коло і кому воно вигідне
Різке похолодання болгарсько-македонських відносин через протиріччя навколо спільного історичного минулого зберігається і до потепління ще поки далеко. В той же час, така ситуація стала справжнім «подарунком» для Сербії та Росії, які намагаються зіграти на протиріччях Софії і Скоп’є і отримати з цього максимальну вигоду.
Без просування вперед
Процес інтеграції Північної Македонії до ЄС, як і раніше, залишається заблокованим Болгарією, і у відносинах Софії і Скоп’є не має жодних ознак покращення. Натомість є сигнали того, що ситуація все більше набирає форми замкнутого кола, способів вийти з якого, на сьогодні не знає ніхто.
Міждержавна комісія зі встановлення історичних фактів, створена з метою сприяння у вирішенні болгарсько-македонських історичних протиріч, знаходиться в складному становищі. Останнє засідання комісії, яке відбулось у середині лютого, вкотре завершилось без видимих результатів. Болгарські члени комісії так прокоментували зустріч зі своїми македонськими колегами: «Всупереч твердженням політиків з Республіки Північна Македонія про те, що Середньовіччя закінчилося і ми рухаємося вперед, насправді ми ще десь у 10-му столітті і у нас немає жодного просування». Більш того, деякі болгарські члени комісії навіть публічно відкинули можливість вирішення проблеми між обома країнами зазначивши, що через свою цензуру, Північна Македонія є «Північною Кореєю на Балканах».
Не перестають критикувати політичну еліту та керівництво Північної Македонії й болгарські політики та високопосадовці, як от, наприклад, міністр оборони Красисмир Каракачанов. Скоро в Болгарії пройдуть парламентські вибори і Каракачанов, який є лідером націонал-консервативної партії ВМРО (Болгарський національний рух), очевидно, зробив на «македонське питання» основну ставку у своїй передвиборчій програмі.
У Скоп’є, зі свого боку, досі жевріє надія, що після виборів у Болгарії зміниться політичний клімат і що «македонське питання» вже не матиме для болгарських політиків великої політичної ваги. Однак, нинішній політичний і суспільний дискурс Болгарії на тему відносин зі своєю західною сусідкою говорить про те, що болгарські вибори не сильно вплинуть на болгарське «ні» для македонської євроінтеграції. Та й сам прем’єр-міністр Північної Македонії Зоран Заєв хоча й говорить, що переговори з Болгарією продовжуватимуться, підкреслює, що компромісів, що підривають суверенітет Північної Македонії, не буде. Тому шанси на те, що євроінтеграція Північної Македонії найближчим часом може бути розблокована, невисокі. Натомість, з великою ймовірністю, напруження між Софією і Скоп’є зберігатиметься і надалі.
Можливості для Белграду
Болгарсько-македонське напруження тягне за собою негативні наслідки для всього балканського регіону. В той же час, для декого воно відкриває певні можливості. В першу чергу, мова йде про Белград, який вміло використовує протиріччя своїх сусідів. У результаті на сьогодні у відносинах Сербії та Північної Македонії відмічається відчутне зближення.
Так, протягом другої половини лютого Сербія передала Північній Македонії, яка до цього ніяк не могла розпочати вакцинування свого населення, біля 13 тис. доз вакцин.
У цей же період відбувся візит глави македонського МЗС Буяра Ocмaні до Белграда, в ході якого той заявив, що «Північнa Мaкeдoнія тa Ceрбія мають тeндeнцію дo зрocтaння двосторонніх віднocин, a тaкoж взaємну гoтoвніcть збaгaчувaти їх нoвим зміcтoм…». Крім того, македонський МЗС висловив зацікавленість спільними з Сербією проектами, зокрема, в eкoнoміці, eнeргeтиці тa інфрacтруктурних зв’язках.
Зі свого боку, македонські прем’єр-міністр Зоран Заєв та президент Стево Пендаровський привітали Сербію та сербів у Північній Македонії з нагоди дня Святого Сави та Дня державності. Крім того, Заєв заявив про відновлення можливості (скасоване в 2017 р.) для сербської меншини в Північній Македонії навчатись сербською мовою, відкриття сербського культурного центру, а також про реалізацію концептуального проекту будівництва Македонського культурного центру в Сербії. Паралельно в Північній Македонії спостерігається ще й політичне піднесення партії сербської меншини.
Такі «реверанси» Скоп’є в бік Белграду ніяк не могли пройти повз увагу Софії, зокрема її головного «патріота» Каракачанова. Він одразу ж виступив з різкою критикою македонського керівництва за нібито «сербізацію» країни. Коментуючи заяву Заєва про відкриття в Скоп’є сербського культурного центру, болгарський політик назвав сербів македонськими катами і запитав, чи в цьому культурному центрі будуть згадувати той факт, що в 1913 році Королівство Сербія окупувало Вардарську Македонію.
Своєрідною відповіддю Белграду на різкі випади Софії стала стаття у авторитетному сербському щоденному виданні Politika, в якій автор пише, що «колишній член Варшавського договору Болгарія, не виконуючи підписану Угоду про добросусідство, не тільки викликала розчарування у громадян Македонії, але своїми діями дедалі більше підкидала хмизу у багаття, яке вона розпалила в сусідній країні». Натомість Сербія, за його словами, ніколи не зраджувала братські відносини з Північною Македонією. В кінці своєї статті автор наголошує, що «традиційні братерські та споріднені відносини між Республікою Сербія та Республікою Північна Македонія настільки сильні, що вітри з сусідніх країн не можуть їх порушити».
Інтереси Кремля
Ще одним «бенефіціаром» болгарсько-македонських протиріч є відомий любитель пограти на міжнародній нестабільності. Мова, звичайно, про Кремль.
Проблеми Македонії з вакцинуванням змусили її не тільки прийняти допомогу від Белграду, але й звернутись з подібним проханням до Москви, яка з радістю готова допомогти всім тим, кого Захід, в складний епідемічний період «залишив напризволяще». Так, у ЗМІ з’явилась інформація про те, македонський уряд уповноважив міністра охорони здоров’я підписати контракт на поставку 100 тис. доз російської вакцини «Спутник V». Однак про терміни поставок поки не повідомляється.
Простягаючи Скоп’є руку допомоги, Москва, з іншого боку, використовуючи різні способи, намагається максимально посилити розкол, який виник між Македонією і її партнером по НАТО Болгарією. При цьому основні удари робляться по своїх же «братушках».
Так, російська пропаганда не упустила можливості зіграти на сербській допомозі Македонії з вакцинами, саркастично зауважуючи, що «у боротьбі за уми македонців, Сербія виграла коронавірусний «раунд» і одночасно наголошуючи, що Болгарія, яка вимагає від македонців відмовитися від власної ідентичності на користь болгарської, пообіцяла їм здійснити поставки вакцини, однак досі нічого так і не зробила.
Також російська пропаганда поширює тезу про те, що «Велика Албанія» та «Велика Болгарія» можуть поділити між собою Північну Македонію. Основою для неї є коментар глави російського МЗС Сергія Лаврова щодо протестів в Македонії, зроблений ним ще в 2015 році. Тоді він заявив, що «македонські події досить грубо управляються ззовні», а також, що «вже пішли розмови про те, що Македонію треба федералізувати ще глибше, і навіть висловлюються ідеї, чому б її не розчленувати: частину віддати Албанії, а частину Болгарії».
Ще одним прикладом інформаційної атаки Кремля на Болгарію, який навіть став приводом до дипломатичного напруження між Белградом і Софією, стали слова професора факультету політичних наук Белградського державного університету Драгана Сімеуновича, який заявив, що болгари – це «звірі», які вбивають все, що є перед ними. За його словами, болгари відомі своїми безчинствами, які вони чинили, де б вони не ступали на землю. «Німці лише вбивали, тоді як болгари та їхня армія глузували над жертвами. Вони також мали загін для зґвалтування. Болгари діставали немовлят з утроб вагітних жінок, а потім спалювали їх живими, а священників та вчителів у Сербії вбивали з метою запровадження болгарської освіти», – сказав Сімеунович.
Свою антиболграську промову Сімеунович зробив під час під час програми «Сербський світ» в ефірі «ИН4С» – сербського інтернет-видання, яке з 2008 року виходить в Чорногорії і характеризується відвертою просербською, проросійською і антинатовською спрямованістю. На ньому є багато публікацій, пов’язаних з Росією, а також рубрика «Погляд», в якій є лише один розділ – «Російський погляд», який ретранслює меседжі Кремля. Та й в самій Сербії ті, хто обізнані з медіаполем, не приховують того, що «ИН4С» фінансується Москвою.
Мотиви
Якими б улесливими не були слова Белграду в бік Скоп’є, за ними стоять чіткі і внутріполітичний, і зовнішньополітичний розрахунки. Сербія використовує зближення з Північною Македонією для промоції очолюваної нею регіональної співпраці, зокрема, в рамках ініціативи «мініШенген» і подальшого тиску на Косово та Чорногорію задля їх приєднання до неї. А показове дарування сербським президентом вакцин нужденним сусідам та піклування про сербську меншину закордоном є нічим іншим, як намаганням президента Вучича заробити собі і своїй політичній силі додаткові бали напередодні президентських і парламентських виборів.
Що стосується Москви, то її мотивацію можна описати словами болгарського політолога Дімітара Бечева, який у своїй книзі «Конкуруюча сила: Росія в Південно-Східній Європі», зокрема, пише, що «Москвою керує геополітика, а інші проблеми, такі як економічні інтереси чи історичні зв’язки з південними слов’янами чи іншими православними державами, відіграють другорядну роль. Вона розглядає Балкани як вразливу периферію Європи, де Росія може закріпитися… і, зрештою, максимізувати свої важелі впливу на Захід».
Ігор Федик, ЦДАКР
(Оригінал статті розміщено за посиланням)
