30 травня прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков заявив про підготовку державного візиту Путіна до В’єтнаму та КНДР. Обидва візити чудово вписуються у проголошений Путіним «азійський розворот», завданням якого є переорієнтування економіки РФ з країн Заходу на Азію. Підготовка візиту відбувається та тлі проведеного ініційованого Україною саміту миру у Швейцарії 15-16 червня 2024 року. Росія, хоч і офіційно не отримувала запрошення, майже відразу заявила, що не збирається брати участь у ньому. Крім того, не було представлено на мирній конференції КНР та Бразилії. Тобто, мала місце відсутність деяких важливих для України важковаговиків з «Глобального Півдня», проте наявність близько ста учасників вже назвали дипломатичним успіхом Києва.
Іншим суміжним фактором можна констатувати певний ступор РФ на полі бою. Тактична ініціатива Москвою не втрачена, але затяжні бої без відчутних результатів та очевидних перспектив не тільки виснажують РФ, але й усе менше дозволяють позицію «сильнішої сторони» на можливих перемовинах або політичному торгу через посередників. Не виключена й «боєприпасна недостатність», особливо за умов досягнення ЗСУ паритету на розгорнутих Москвою фронтах – за певних умов це може відбутися наприкінці літа – початку осені. Цей фактор стає не останнім у переліку проблем Кремля та спонукає до пошуку нових або додаткових джерел поповнення боєприпасів і окремих видів зброї, зокрема артилерії й бронетехніки, втрати яких досягають критичних показників. Внаслідок вражаючих втрат РФ кінець 2024 року може зустріти з пустими складами з радянськими технікою – це стимулює Путіна знаходити нові джерела отримання технік і боєприпасів.
Тож важливими завданнями для Росії нині стає розширення кола партнерів, за рахунок співпраці з якими можна нівелювати політичну ізоляцію та посилювати військовий потенціал. Крім того, у випадку із В’єтнамом – вплинути на позицію щодо мирного саміту з українським порядком денним. Щодо КНДР, приціл напевно на збільшення виробництва боєприпасів та ракет для підживлення московської війни на виснаження.
Що саме може запропонувати Путін В’єтнаму та Північній Кореї?
Ймовірні інтереси Соціалістичної Республіки В’єтнам (СРВ). Виходячи зі своїх основних принципів зовнішньої політики, а саме багатовекторності, диверсифікації міждержавних зв’язків та «бамбукової» дипломатії, Ханой зацікавлений у налагодженні відносин з великими державами, в тому числі і у поглибленні співпраці з Російською Федерацією. Це пов’язано з його бажанням вирівняти економічну асиметрію з КНР та потребою у підписанні нових контрактів на поставку озброєння з Москви.
Варто звернути увагу на те, що В’єтнам, будучи сусідом Китаю, розташований в самому центрі регіону Південно-Східної Азії – арені суперництва двох наддержав – де конкуренція між Сполученими Штатами та Китаєм є найбільш гострою. Асиметрія у в’єтнамо-китайських торгово-економічних відносинах підштовхує Ханой до укладання нових торгівельних союзів, а також до пошуку альтернативних ринків збуту своїх товарів. З цією проблемою В’єтнаму може допомогти Росія.
Крім того, Російську Федерацію можна вважати традиційним партнером В’єтнаму у сфері безпеки і оборони, адже країни мають досить потужний рівень військово-технічного співробітництва, про що говорить такий факт, що близько 80% арсеналу країни – це озброєння з РФ. Як приклад, за даними Military Balance на 2022 рік, ударна авіаційна компонента країни складається з 72 літаків, з яких 35 одиниць — Су-30МК2, 26 одиниць — Су-22 різних модифікацій, шість Су-27СК і ще п’ять Су-27УБК. Так як переважна кількість озброєнь є російського виробництва, В’єтнам зацікавлений в придбанні запасних частин для його обслуговування, а також в укладанні нових контрактів по поставкам літаків та систем ППО.
В’єтнам надає перевагу озброєнню Росії, тому російське озброєння набагато дешевше за західне. До того ж, американо-в’єтнамські угода з продажу зброї може дратувати Китай та руйнувати важливу для Ханою політику балансування між двома передовими державами. В’єтнамці прагнуть розвивати свої оборонні можливості, але роблять вони це, не викликаючи негативної реакції зі сторони «Піднебесної».
Важливим фактором, який спонукає В’єтнам до ВТС не тільки з Російською Федерацією, а й з іншими країнами, є давня територіальна суперечка у Південно-Китайському морі між Ханоєм і Пекіном за Парасельські острови та Спратлі. Через це вʼєтнамці входять до 20 найбільших покупців озброєння, а річний бюджет імпорту озброєння може сягати двох мільярдів доларів. Тож, для В’єтнаму найважливішими аспектами перемовин з Путіним будуть економічне співробітництво та низки перспективних угод для потреб оборони. Ханой зацікавлений у закупівлі таких літаків, як Су-30СМ, Су-35 чи навіть Су-57, а також ЗРК С-400 та протикорабельні ракети, які б значно допомогли підсилити берегову оборону.
Інтерес Корейської Народної Демократичної Республіки. Північна Корея знаходиться у міжнародній ізоляції та страждає на брак ресурсів, зокрема нафтопродуктів і продовольства. Ситуація з останнім ще більше загострилась, внаслідок пандемії коронавірусу, що змусило Пхеньян закрити кордони і заборонити імпорт зерна з КНР. Вищевказані дії призвели до голоду у країні. Тож Кім Чен Ин знайшов рішення цієї проблеми у співпраці з багатою на ресурси Росією, яка вже виділяє певну кількість продовольства задля запобігання гуманітарної катастрофи в КНДР в обмін на артилерійські снаряди, запчастини та ракети, яких потребує Москва.
Крім того, Росія, окрім продовольства, вже надала Північній Кореї супутникові технології, за допомогою яких остання вивела на орбіту свій перший супутник-шпигун і пообіцяла запустити ще три цього року. Північна Корея, розуміючи поточну залежність Росії від її поставок артилерійських снарядів калібрів 152 мм та 122 мм, наполягатиме під час перемовин на масштабуванні російської військово-технічної допомоги. До того ж Пхеньян зацікавлений в винищувачах, ракетах класу земля-повітря, а також у засобах задля підсилення своєї спроможності.
Не можна залишити без уваги і критичний інтерес КНДР до певного роду диверсифікації зовнішніх зв’язків, адже зрозуміло, що в світі існує не так багато країн, які готові мати справу з Північною Кореєю. Кім Чен Ин чудово розуміє, що одних двосторонніх відносин «Пекін-Пхеньян» замало, адже такий стан справ ставить його у скрутне положення і ставить на межу критичної залежності КНДР від Китаю. В цьому випадку чудовою можливістю для урізноманітнення зв’язків є саме побудова багатошарової співпраці з Москвою. Ще одним інтересом для Північної Кореї у візиті Путіна є демонстрація виснаженому народу, що країна не знаходиться у повній міжнародній ізоляції, а у світі є потужні держави із спільними антизахідними цінностями.
Інтереси Російської Федерації. Путін зацікавлений у візиті до В’єтнаму з декількох причин:
По-перше, очільник Росії може використати візит до Ханою, щоб дати сигнал світові, що політика його уряду «Поворот на Схід» залишається на правильному шляху, і що Заходу не вдалося ізолювати Росію.
По друге, Путін, якщо й не відчуває браку боєприпасів у поточний момент, тим не менш, мусить страхуватися під час ведення довготривалої війни на виснаження. Тому зацікавлений у їх покупці (або отриманні на умовах обміну), так само як і у певних видах наземних озброєнь. Тим більше, що В’єтнам має величезну кількість озброєння саме радянсько-російського виробництва.
Крім того, В’єтнам цікавить Росію тим, що він володіє високим рівнем розвитку мікроелектроніки, нестачу якої відчуває Москва внаслідок запровадження санкційного режиму з боку країн Заходу. Цей аспект може бути одним із ключових, враховуючи можливість зменшення поставок з боку Китаю.
Найважчим завданням для Путіна буде схилити керівництво В’єтнаму до продажу дуже важливих для нього боєприпасів і зброї, а також товарів подвійного призначення, зокрема компонентів мікроелектроніки. Пов’язано це з тим, що Ханой веде дуже зважену та прагматичну зовнішню політику, суть якої полягає у збереженні за будь-яких умов балансування між КНР та США. Водночас не виключено, що Путін схилятиме країну до прихованих дій, поставок критичної продукції через треті країни.
В’єтнам, де дуже пильно слідкують за американськими вторинними санкціями по відношенню до Китаю, чудово усвідомлює всі негативні наслідки від продажу озброєння та товарів подвійного призначення Росії.
Тож, можна передбачати, що приєднання В’єтнаму до «осі зла» не відбудеться. Але паліативні результати цілком можливі, зокрема на масштабні поставки продукції подвійного призначення Ханой цілком може наважитися.
Цілі, які переслідує Путін в КНДР, можна окреслити наступним чином.
По-перше, РФ має намір продовжити та й, не виключено, нарощувати імпорт (можливо, в межах специфічних обмінів) боєприпасів та ракет. Москва вже отримала близько мільйону снарядів корейського виробництва і активно їх використовує у війні з Україною, попри сумнівну якість продукції. Крім того, заводи з виробництва боєприпасів у Північній Кореї працюють на повну потужність, щоб задовольнити потреби Росії – Москва ймовірно здійснюватиме додаткові заходи (в тому числі, з поставок сировини та модернізації основних фондів підприємств) задля того, щоб ОПК цієї країни працював на посилення військової машини РФ.
Наявної кількості поставок вочевидь вже недостатньо із розрахунків на кампанію 2024 та 2025 років, тому Путін, скоріш за все, домовлятиметься про масштабування виробництва артилерійських снарядів калібрів 152 мм та 122 мм.
По-друге, не можна закривати очі на той факт, що Москва стає більше зацікавленою у балістичних ракетах Пхеньяну та в пускових установках для них. Ці ракети здатні вражати цілі на відстані до 900 кілометрів; є й низка зафіксованих фактів застосування ракет з боку Росії. Можна передбачати, що під час візиту Путін обговорюватиме передачу більшої кількості балістичних ракет Москві, які дозволять їй продовжувати й надалі наносити удари по енергетичній інфраструктурі України.
Андрій Бузинов,
експерт ЦДАКР
