Сектор безпеки України

Ключові виклики і ризики у сфері безпеки і оборони у першій половині лютого 2020 р.– аналіз Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР)

Ключові ризики лютого пов’язані із ймовірністю трансформації української зовнішньої політики у бік Росії – під егідою реалізації завершення війни кроки української влади можуть призвести до кремлівської пастки. На тлі наявного бажання Путіна та його оточення зруйнувати українську державність.

Найвагоміша подія відбулася 11 лютого, коли президент Володимир Зеленський звільнів голову Офісу президента України Андрія Богдана та призначила на цю посаду свого помічника Андрія Єрмака. Політологи одразу оголосили, що новий глава Офісу президента зосередив у своїх руках неабияку апаратну владу, та ймовірно поєднає потужний вплив на внутрішню політику із керівництвом усієї зовнішньополітичної діяльності України.  Чи є це негативним фактором на тлі багатьох центрів впливу всередині держави, які, до того ж не могли дійти консенсусу у найбільш чутливих сферах галузі безпеки? Навряд чи. Однак містить ризики певних «перекосів» та «кренів», які завжди мають місце за умов відсутності системи стримувань.

Не важко передбачити, що головним напрямом для владної команди залишається «московський» та курс на припинення (хай, навіть, замороження) російської війни – це мусить замурувати усі наявні недоліки роботи та ризики для чинної команди у владі.

Показові повідомлення ЗМІ: новий глава Офісу президента Андрій Єрмак регулярно знаходиться на зв’язку з новим кремлівським “куратором щодо України” Дмитром Козаком, причому не використовує для цього офіційні дипломатичні канали. Останнє зауваження є досить примітним. Оскільки Москва встигла провести тематичну операцію із зондування відношення Києва до кроків на офіційне зближення – через обмін послами. Щоправда, зустрівши дуже негативну реакцію, Кремль одразу «дав назад».  Вустами прессекретаря президента РФ Дмитра Пєскова, що, мовляв, готовність обмінятися послами декларується міністром закордонних справ Сергієм Лавровим. Слід нагадати, що Київ і Москва відкликали своїх послів у 2014 році після анексії Криму і початку бойових дій на Донбасі. Україна звільнила посла в Росії Володимира Єльченка в грудні 2015 року, а Росія свого посла в Україні Михайла Зурабова – в липні 2016 року. То ж йдеться саме про обережне просування Кремлем вкрай небезпечного для України і далеко не нової ідеї у сценарію захоплення влади – через «замирення». 

13 лютого у ЗМІ з’явилася нова інтрига – припущення журналістів програми “Схеми: корупція в деталях”, що в Омані під час свого неофіційного візиту та скандального відпочинку президент Зеленський міг зустрічатися із секретарем Ради безпеки РФ Миколою Патрушевим. Якщо справді такої зустрічі не було, то ситуація виглядає досить потужною новою спецоперацією, спрямованою на план, який у Кремлі вважають найбільш дієвим – вбити клин між владою та суспільством. Якщо ж виявиться, що зустріч Зеленського з Патрушевим таки була, цю стратегію розколу вдасться реалізувати ще легше – викликом недовіри до влади, яка «за спиною суспільства» домовляється із керівництвом ворожої держави.

         Отже, у лютому критичної ваги набирає фактор використання інформаційних приводів та швидкості їх інтерпретацій. Оперативність роботи із критичною інформацією, породження різноманітних нормативів не тільки відбирає у суспільства можливість «переварювати» інформацію та реагувати, але й створює унікальні маніпулятивні важелі.

Чимало фахівців та оглядачів після призначення А.Єрмака зазначили, що воно пасує у першу чергу Росії. Однак, мало хто звернув увагу на те, що насправді розгортається черговий (хоча, ймовірно, більш глибокий) етап суперництва РФ та США на території України. Так, Кремль натякає на такі подразники як «безповоротний рух України до НАТО» та «визначення Росії ворогом» (проєкт нової Стратегії нацбезпеки, що має бути затверджений найближчим часом). Навіть про-натівська риторика українських чиновників викликає роздратування Кремля. Зокрема, від джерел ЦДАКР в ОПУ відомо, що при розгляді кандидатур на заміщення посад міністрів для оновленого уряду та топ-чиновників цей фактор враховувався.  

Але, з іншого боку, за декілька днів до призначення керівником ОПУ саме помічник президента Єрмак анонсував «історичний візит» Зеленського до США. Додавши, що відносини між Україною і США виходять на новий рівень. То ж, не виключено, що Київ втягнувся у досить ризиковану політичну гру, особливо небезпечну на тлі реальної можливості обрання у США непередбачуваного Трампа на другий термін президентства.

То ж, продовження перемовин із Москвою та Вашингтоном, та їх результати є викликом номер один на найближче майбутнє. І саме ці позиції, безвідносно подій на реальному східному фронті, формуватимуть порядок денний команди президента Зеленського.

Ризики для України на міжнародній арені

Ймовірність команди президента Зеленського йти на поступки Кремлю поки нічим, окрім припущень опозиційних політичних сил, не підтверджена. Однак ризики зростають саме через традиційну вразливість української влади враховувати впливи потужних гравців світової арени. Найбільш потенційно небезпечними кроками української влади залишаються пришвидшення проведення виборів на тимчасово окупованій території Донеччини та Луганщини вже цієї осені та незрозуміла для певної частини суспільства амністія бойовиків з неминучою фактичною легалізацією сепаратистських рухів на нині окупованих територіях.

На цьому тлі «друге пришестя» діючого господаря Білого дому Дональда Трампа може створити для України чимало проблем, в тому числі, критичних та таких, що мають екзистенційний характер для державності. У цьому контексті багато що опиниться у залежності від можливостей українських політиків, дипломатів та спецслужб використовувати міжнародні механізми, включно трибуни міжнародних організації, міжнародні суди та й формування позицій владних структур країн Європи.

Санкції проти РФ продовжуються. Санкційна політика Європи поки зберігається, навіть, на тлі програшу українських інтересів у ПАРЄ. А саме, Європейський Союз не зніматиме економічні санкції з Росії до прогресу у виконанні Мінських угод. Про це 13 лютого заявив єврокомісар з політики сусідства та переговорів про розширення Олівер Варгеї.

«Без зміни поведінки Росії питання санкцій не повинен переглядатися», – заявив 13 лютого глава МЗС Чехії Петршічек. Враховуючи, що спецслужби РФ давно використовують Чехію як плацдарм для атаки на Україну, це досить позитивне послання Праги.

13 лютого також стало відомо, що Вашингтон ввів проти Москви нові санкції. Причиною такого рішення став закон про нерозповсюдження зброї масового знищення. Згідно з повідомленням Держдепу США в Федеральному реєстрі, під нові обмеження потрапили три російські організації, що займаються зброєю. Відзначається, що дії даних компаній порушують національне законодавство США в частині поширення зброї масового знищення в відношенні Ірану, КНДР і Сирії. Рішення про застосування обмежень вступило в силу ще 3 лютого. Показово, що при цьому в чорному списку опинилися ряд китайських компаній.

Ще раніше, 4 лютого, Велика Британія підтримала суверенітет України та прагнення її Президента Володимира Зеленського до реформ в країні. Серед іншого, британський очільник міністерства закордонних справ Кріс Пінчер у парламенті зазначив: «Ми проводимо рішучу санкційну політику проти Росії за її напади на суверенітет України».

Російсько-білоруський вузол. На користь Києву й загострення риторики між Москвою та Мінськом. Білорусь у цьому контексті виступає такою ж самою жертвою, як і Україна. Нещодавній візит державного секретаря США Майка Помпео до Мінську і його переговори з президентом Білорусі спровокували хвилю відверто антибілоруських публікацій у російських і проросійських ЗМІ та мережах (наприклад, у telegram-каналах). Фахівці інформаційної галузі зазначають про підстави вважати, що потужна кампанія Кремля в інтернет-просторі за певних умов може стати прологом до наступної стадії гібридної війни Москви проти Мінська. У самій Білорусі зазначають, що через відкладене підписання угоди про створення Союзної держави, Білорусь зазнає відчутного шантажу з боку Росії.

Українсько-турецький потенціал. Під час візиту до Києва на початку лютого лідер Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган досить жорстко  розкритикував дії президента РФ в Сирії. Зокрема, під час зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським, президент Туреччини негативно висловився про небажання Росії перешкодити Дамаску проводити операції в сирійській провінції Ідліб, що призвело до масової «втечі» біженців. У зв’язку з цим експерти припускають, що Ердоган здатен перетворитися на парламентера і медіатора у майбутньому політичному дискурсі між Києвом та Москвою. Крім того, Анкара може виступити універсальним каналом комунікації в питаннях звільнення ув’язнених, особливо кримських татар.

Водночас, Україна замало використовує наявні можливості, зокрема, розширення ВТС, до чого прагне Туреччина. Стало відомо, що Ердоган зізнався Зеленському, що українська сторона нічого не зробила в області обіцяного розвитку українсько-турецького ВТС. Хоча саме на турецькому напрямку у галузі військово-технічного співробітництва України зафіксували реальний прорив.

Хід реформ у сфері безпеки і оборони України

Можливо, призначення Андрія Єрмака — і є те передбачуване рішення Верховного головнокомандувача, з допомогою якого він постарається вибудувати єдину вертикаль і вирішити, серед іншого, базові проблеми розвитку армії та ОПК. Здається, президент Зеленський усвідомлює, що у зволіканні — лавиноподібне наростання ризиків для майбутнього держави, та й самого президента.

Оглядачі переконані, що найближчими днями слід очікувати низки кадрових перестановок. Інсайдерська інформація з ОПУ свідчить, що підготовлено та очікують впровадження 5-7 указів про кадрові призначення.  Хоча сам Андрій Єрмак стверджує, що не поспішатиме. Головною справою для нового керманича офісу стане можливість створення в ОПУ реального  майданчика для підготовки та всебічної експертизи ключових рішень. Головне питання на сьогодні: чи буде включено сектор безпеки та оборони до переліку пріоритетів для глави ОПУ.

Серед ключових завдань першої черги – прийняття нової Стратегії національної безпеки України, яка  має відкрити шлагбаум оборонного планування. Ухвалення законів про оборонні закупівлі, СБУ, розвідку, створення Стратегії воєнної безпеки України. А головне – запровадження дискусії щодо розвитку сучасних Збройних Сил України.

Тим часом в Україні відбуваються наступні непересічні події.

Приватні військові компанії – новий крок української влади. У Верховній Раді України зареєстровано проєкт закону “Про військово-консалтингову діяльність”, яким передбачається створення приватних військових компаній, які будуть надавати певні послуги закордоном. Це може дозволити Україні щорічно заробляти на військово-консалтинговій діяльності сотні мільйонів доларів. Але головне, створити умови для дзеркальної відповіді РФ в разі тривалої подальшої агресії.

Виклики у галузі переозброєння. У ЗМІ 11 лютого з’явилася інформація, що після отримання повітряними силами ЗС України турецьких ударних БПЛА BAYRAKTAR TB2 вони все ще залишаються не боєготовими. Причиною називають те, що підрозділ сформований під отримані БПЛА, все ще не набув боєготовності та не здійснює навіть навчальні польоти декілька. Зокрема підрозділ отримав фонди колишнього винищувального полку, розформованого двадцять років тому. На жаль, із коштів, необхідних для облаштування приміщень, надійшло всього 265 тисяч. Їх вистачило лише на заміну вікон, дверей і електропроводки, ремонту стелі. Для поліпшення умов розміщення частини, особовий склад замість підготовки зараз вимушений займатися господарськими та ремонтними роботами на території. Джерела вказують, що проблема використання отриманих БПЛА дуже дивує турецьких фахівців, що впродовж всього терміну гарантійного періоду знаходяться в Україні та обслуговують БПЛА і мають здійснювати підготовку українських фахівців. Інша причина, чому за такий тривалий час українські Bayraktar TB2 все ще не боєготові – бюрократичні процедури. Зокрема, фахівці кажуть про необхідність «сотен погоджень і узгоджень у високих кабінетах», що гальмує процес початку експлуатації БПЛА.

Міністр оборони України Андрій Загороднюк заявив про намір закуповувати у ДККБ «Луч», що входить до складу Державного концерну “Укроборонпром”, новітні ракетні систем «Нептун». «У нас є дуже цікаві ракетні системи. Ми минулого року восени випробували ракету «Нептун», яка розроблена на ДККБ «Луч» в Києві. Дуже цікава технологія, яка дійсно має величезні перспективи для нас, для безпеки. Розвиток ракетних, артилерійських технологій для нас – це великий пріоритет», – процитувала міністра пресслужба 11 лютого. Ця подія довгоочікувана та може стати стартом сучасного переозброєння ЗСУ.

Валентин Бадрак,
директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння