Сектор безпеки України

Ключові виклики і ризики у сфері безпеки і оборони у другій половині жовтня 2019 року

Розведення військ на лінії зіткнення з російськими угрупованнями, проблематичне спілкування із ветеранами, проведення актів протесту «капітуляції», а також продовження сумнівних призначень у секторі безпеки і оборони – усе це знову породило напруження у структурах влади та у суспільстві, і звісно, загострило безпекову ситуацію. А ще, як це було вже чимало разів, змістило центр тяжіння ризиків в середину самої України. Навіть, можна сказати, в середину влади.

Безумовно, Кремль пильно слідкує за ситуацією, а хвалебне висловлення головного агресора Росії Путіна щодо «вірності» проведення розведення, багато хто (ймовірно, небезпідставно) вважає досягненням Москви у питанні Києва примусу до бажаних компромісів. Показово, що через декілька днів (у момент найбільш гарячого обговорення у суспільстві різкого діалогу президента Зеленського з ветеранами у Золотому) Путін висловився ще більш відверто, заявивши, що Зеленський «не схожий на націоналіста». Що у перекладі на звичайну мову може означати в уявленні хазяїна Кремля: «може проігнорувати національні інтереси». Дещо негативно «підіграла» тут й канцлер Німеччини у телефонній розмові з президентом України. Згідно з прес-службою Офісу президента, Ангела Меркель привітала початок розведення сил та засобів у Золотому». І у такий спосіб мимоволі підтвердила, що ключовим країнам Європи «замирення» України з Росією будь-якою ціною більш важливе, ніж реальні інтереси України.

Ключовим тестом України виявилася відсутність припинення вогню з боку російського угруповання, що виглядає перевіркою Кремлем витримки української влади та «життєстійкості» за умов напруженого дискурсу із активною частиною суспільства. Здається, Путіну найбільш важливим у ситуації з розведенням військ під обстрілами є навіть не утворення самого напруження між владою та суспільством, а виявлення, наскільки міцною є сама українська влада, та, ймовірно, наскільки готовий президент України слухатися наполегливих порад західноєвропейських лідерів.

Не зайвим тут будуть згадування так званих сил опору владі, яких насправді поки що небагато. Учасники акції «Ні – капітуляції» тут обмежилися висловленням власної позиції 29 жовтня: «Не було жодного дня тиші, злочинно відводити війська зараз, – добровольці не планують іти з Золотого. Уся зброя, яке зараз є у добровольців, легальна і зареєстрована, зберігається відповідно до закону. Відповідно до Конституції, ми маємо право перебувати в будь-якій точці України, не порушуючи закон. Також ми маємо право захищати територіальну цілісність України». Насправді, ця заява є чітким нагадування про необхідність нарешті чітко визначити питання із територіальною оборонною – як на законодавчому, так і на практичному рівнях.

Чи не вперше суспільство почуло позицію «Голосу»: «У ситуації, коли ворог обстрілює українські позиції, відведення військ неприпустиме. Цей крок не дає нічого, крім виконання мінських угод, які давно застаріли і не мають жодного значення» (заява лідера партії «Голос» Святослава Вакарчука 29 жовтня).

У цій ситуації оглядачі випустили з поля зору сам факт та доцільність поїздки президента до Золотого. Так, за оцінками Леоніда Полякова, голови Експертної ради ЦДАКР, а раніше першого заступника міністра оборони України (2005 – 2008 рр.), заступника міністра оборони України (2014 р.), «поїздка Зеленського в Золоте – це велика емоційна помилка». «Не справа глави держави, Верховного Головнокомандувача у супроводі НГШ закривати власним тілом усі кризові ситуації. А для чого тоді нам міністр внутрішніх справ Аваков? А для чого нам тоді Секретар РНБОУ Данилов? Один з Харкова, інший – з Луганська… І повноваженнями не обділені…», – слушно зазначив експерт на своїй сторінці у ФБ, додавши, що «це трохи нагадує Муженка, який улітку 2014 року декілька місяців суміщав посади начальника ГШ і керівника АТО… З цього вийшов Іловайськ…».

Отже слід визнати, що внаслідок низки сумнівних рішень у сфері безпеки (включно розведення сил), негативно сприйнятих експертним середовищем кадрових призначень та загалом повільних дій у сфери посилення оборонного потенціалу країни команда президента Зеленського втрачає рівень довіри з боку фахових кіл. В разі продовження реалізації такої стратегії на черзі прогнозоване зниження рейтингу у суспільстві в цілому.

Військова небезпека для України. Оцінка стану

Ймовірність війни проти України з боку Росії з часом не зменшується. При цьому негативного забарвлення додає суттєве погіршення геополітичної обстановки навколо України. Зокрема, безпрецедентна мілітаризація по периметру самої України — Польщі, Білорусі, Туреччини. А також приклади успішного застосування нових, відносно недорогих технологій, наприклад, атака дронів у Саудівській Аравії викликала нафтову кризу в країні, яка одразу вдвічі скоротила видобуток коштовної рідини.

Але ще більшу небезпеку несе для України зростання протиріч всередині НАТО, де вже з’явилися ознаки того, що блок стоїть на межі розколу. Так, 22 жовтня мала місце безпрецедентна заява: держсекретар США Майк Помпео зазначив, що президент Сполучених Штатів Дональд Трамп готовий до застосування військової сили проти Туреччини «у разі необхідності». Слід наголосити, що за часів новітньої історії України такий рівень конфронтації всередині НАТО відбувається вперше

На тлі натівських червоточин продовжує загострюватися риторика у дискурсі між Заходом та Росією із союзниками по ОДКБ. Зокрема, слід звернути увагу на інтерв’ю польському телеканалу tvn24.pl 22 жовтня колишнього командувача СВ США в Європі генерала Бена Ходжеса. Він заявив, що як колишній воєначальник, вважає, що саме масштаби організації тилового забезпечення свідчить про підготовку військ до війни. «Коли я командував сухопутними військами США в Європі і чув про небезпеку великих російських військових навчань, то питав, чи розгортають вони польовий шпиталь. І якщо відповідь була негативною, то це означало, що не готується нічого серйозного, а це тільки маневри. Але якби здійснювалося всебічне тилове забезпечення, необхідне для проведення тривалої військової операції, це привернуло б мою увагу», – пояснив Ходжес. Тому, на думку колишнього командувача СВ США в Європі, домовленість Вашингтона і Варшави на даному етапі про розширення військової інфраструктури, розміщення додаткових американських командувань та підрозділів тилового забезпечення в Польщі – це важливіше, ніж перекидання додаткових бойових частин і з’єднань. Так як, «в разі загрози вся складна для будівництва інфраструктура буде готова, а війська зможуть прибути дуже легко». Слід нагадати, що згідно з документами, підписаними президентами США і Польщі у вересні цього року, чисельність американського контингенту в Польщі збільшуватиметься з 4,5 тис. до 5,5 тис. військовослужбовців.

Відповідно, 23 жовтня президент Білорусі Олександр Лукашенко доручив держсекретарю Радбезу та міністру оборони розробити та у самий найближчий час представити йому план заходів щодо адекватного реагування на дії, пов’язані з розміщенням в Литві в безпосередній близькості біля кордону з Білоруссю бронетанкової техніки і контингенту збройних сил США. Пізніше Лукашенко похизувався, що білоруські десантники впораються із прибалтійськими танками. 

Отже, перетворення території України на ТВД збройного конфлікту є реалізацією досить простої формули з боку вороже налаштованої Росії. Недооцінювати цього неможливо. Тим більше, що розраховувати Київ може виключно на власні сили.

Показово, що 31 жовтня президент Зеленський підтвердив бажання отримати ПДЧ в НАТО. Заяву президент України зробив на спільній конференції із генеральним секретарем НАТО у Києві. Також Зеленський проголосив перехід на новий формат у практичній співпраці між Україною та НАТО. Ця невеличка подія є черговим запевненням, після якого фахівці чекають конкретних кроків, спрямованих на зміцнення оборонного потенціалу.

Ризики для України на міжнародній арені

У площині міжнародної політики слід передусім відзначити досить вдалий пошук Кремлем союзників або колаборантів у євроатлантичному таборі, що на тлі зростання проблем у внутрішній політиці України набуває більшої небезпеки, ніж це може здаватися на перший погляд.

Незважаючи на заяву генерального секретаря НАТО Йенса Столтенберга у Києві (31 жовтня) про те, що Альянс ніколи не визнає незаконну анексію Криму Росією, напередодні президент Чехії Мілош Земан під час урочистого прийому в Празькому граді заявив про те, що Крим є частиною Російської Федерації.   При цьому, згідно з повідомленням Denik N, Земан поспілкувався з представниками кримськотатарської маргінальної організації “Къырым бирлиги”, яка відіграє важливу роль в пропагандистських ЗМІ Росії та висловлює підтримку Москві на противагу меджлісу кримськотатарського народу (водночас, вона не визнана в Європейському союзі).

Варто нагадати, що найбільш резонансної риторики набуло погіршення відносин між США та Туреччиною, де дійшло до санкцій Вашингтону відносно Анкари. А у відповідь Міністерство закордонних справ Туреччини виступило із засудженням контрольованої демократами Палати представників Конгресу США, яка 29 жовтня схвалила проект санкцій проти Анкари у зв’язку з турецькою військовою операцією в Сирії та придбанням турками російських ЗРС С-400. При цьому слід звернути особливу увагу на те, що заява пролунала буквально через кілька годин після переговорів президентів Росії і Туреччини Володимира Путіна і Реджепа Тайєпа Ердогана, які обидва лідера охарактеризували як «тріумфальні».

Серед іншого, можна вчергове констатувати розбіжності та відсутність консенсусу всередині НАТО відносно найважливіших геополітичних питань. А також здатність Кремля розхитувати військово-політичний блок.

На цьому тлі невеликим позитивом стала категоричність Палати представників Конгресу США щодо участі Росії в саміті G7. Попри просування цього питання особисто Трампом Палата одноголосно прийняла резолюцію проти запрошення Російської Федерації на саміти країн «Великої сімки». Важливо, що у контексті обговорення згадувалася й Україна, а у самій резолюції висловлено підтримку Україні та засуджено дії Москви. «Коли Росію після її агресивних дій в Україні виключили в 2014 році з G8, країни, які там залишилися, погодили ряд умов, які мають бути дотриманими для того, щоб Росії дозволили брати участь в майбутніх самітах G8. Росія не виконала жодної з цих умов і стала виявляти ще більшу агресію в Україні та підривати демократію в інших країнах, включаючи США”, – заявив один із конгресменів.

Події і ризики

Варто тримати у об’єктиві уваги заяву глави Facebook Марка Цукерберга (22 жовтня) про те, що Росія, Китай і Іран роблять спроби втручання у майбутні вибори в США. За словами засновника Facebook, соцмережа готова протистояти спробам іноземного втручання в американські вибори 2020 року, але… «Ми продовжуємо спостерігати, що їхня тактика розвивається. Ці національні держави мають намір активно брати участь у майбутніх виборах. Зараз ми бачимо, як Росія, Іран і Китай використовують все більш витончену тактику для втручання у вибори», – застеріг Цукерберг. При цьому він підкреслив, що Facebook раніше зміг запобігти спробі вплинути на вибори в різних країнах, в тому числі у Франції, Німеччині, Мексиці, Індії та Бразилії. «Те, що нам вдалося проактивно ідентифікувати і зняти їх, є сигналом того, що наші системи зараз набагато більш розвинені, ніж були раніше», – сказав Цукерберг. Але, у зв’язку з цим, наскільки вразливою є Україна. Фахівці ІТ-технологій у неформальних дискусіях переконують, що для України реагування на кібер-виклики, на потужні операції у соцмережах та протидія психологічно-контентним операціям (тобто, активним впливам через ЗМІ або інші носії інформації) є дуже проблематичним. Україна тут залишається вразливою та мусить вдатися до розробки спеціальних стратегій протидій.   

Досить цікавим здається досвід об’єднання зусиль. Зокрема, 25 жовтня міністри оборони Хорватії, Угорщини, Словаччини та Словенії підписали Меморандум про взаєморозуміння щодо створення регіонального командування спеціальних операцій (R-SOCC). Задля більш ефективного використання своїх спецпідрозділів. Серед іншого, планується, що R-SOCC набуде початкових функціональних можливостей у січні 2021 року, і очікується, що він буде повністю функціонувати до грудня 2024 року. Передбачається, що командування дасть змогу кожній країні використовувати свої власні внески окремо, але користуватися вигодою від інтегрованої структури R-SOCC після активації для розгортання. «Оскільки Спеціальні оперативні сили є надзвичайно універсальним інструментом у сучасному конфлікті, ця церемонія підписання робить важливий крок до зміцнення спеціальних сил у регіоні та посилення співпраці та взаємодії в Альянсі», – висловився у зв’язку з подією заступник генсекретаря НАТО Мірча Джоане.

Ще однією подією, вкрай важливою для України, стало ознайомлення з деякими особливостями світогляду президента США Трампа. Зокрема, згідно із повідомленням The New York Times, для Трампа «Україна була ворогом, а не союзником». Видання вказує, що згідно із твердженнями людей, знайомих з даними розслідування Палати представників з приводу імпічменту президента США, Трамп вважає Східноєвропейського союзника, тобто Україну, а не Росію, відповідальним за втручання у вибори 2016 року, розслідуванням якого займався спеціальний прокурор Роберт Мюллер. Так, свідчення у справі про імпічмент, які тривають вже п’ятий тиждень, вказують на те, що дехто в адміністрації вважав проблемою погляди Трампа на Україну. Кілька свідків говорили, що Трамп повторював теорію змови, яку до того поширював Джуліані. Згідно з нею, фірма CrowdStrike, яку найняла Демократична партія для проведення розслідування щодо хакерських атак на її сервери електронної пошти в 2016 році, була пов’язана саме з Україною. CrowdStrike виявила в липні 2016-го, що російські агенти зламали мережу партії і викрали електронні листи, які потім були опубліковані на сайті WikiLeaks. Таке викривлення інформації може бути пов’язане із роботою російських спецслужб або керованих ними політичних лобістів. З іншого боку, такі дані важливо брати до уваги при реалізації стратегії розвитку двосторонніх відносин.

Вагомою здається також повідомлення, що Індія розпочала розробку власної гіперзвукової ракети. 23 жовтня було заявлено через ЗМІ, що у разі успіху Індія стане четвертою країною світу, яка володіє гіперзвуковим озброєнням – – зараз такі ракети є в наявності у Росії, США та Китаю. Нині проект на стадії підготовки документації та споруди аеродинамічного тунелю, де будуть проходити випробування ракети. Симптоматичність інформації передусім у тому, що країни, які мають зони конфлікту чи суперництво із іншими гравцями міжнародної арени, активно нарощують високотехнологічні бойові спроможності. При цьому витрати практично не беруться до уваги, наріжним каменем залишається результат. При цьому досить цікаво, що навіть Військово-повітряні сили США уклали у квітні ц.р. договір з компанією-виробником озброєння Lockheed Martin на створення гіперзвукової зброї далекого радіусу дії, виділивши на це 928 мільйонів доларів. А голова Стратегічного командування ЗС США генерал Джон Хайт заявив, що Америці сьогодні нічого протиставити гіперзвуковій зброї, яку розроблено у Росії та Китаї. Як пояснив військовий, гіперзвукова ракета – це система, яка спочатку веде себе як балістична, і вам здається, що це балістична ракета, але потім вона змінює траєкторію і нагадує вже більше крилату ракету або літак.

Початок законодавчої трансформації у секторі безпеки і оборони України. Перебіг подій

30 жовтня стало відомо, у парламенті зареєструють революційний законопроект про закупівлі в оборонній сфері. Зокрема, заявлено про намір змінити правила, які були створені при президентській каденції Віктора Януковича та залишалися незмінними протягом усього терміну президентства Петра Порошенка. Деякі фахівці називають документ «революційним законопроектом», хоча насправді такий закон лише має повернути можливості ОПК і збалансувати відповідальність замовників і виконавців. В тому числі, розв’язати питання докорінних змін підходів до ціноутворення, контролю якості та взаєминам замовників і виробників військової техніки. Серед іншого, фахівці повідомляють, що проектом закону передбачено формування зведеного плану закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення на трирічний період, що має значно спростити планування виробництва. А також розділення усі оборонні закупівлі на відкриту і закриту частини (в закриті включити контракти, інформація про яких становлять державну таємницю). Також заплановано скасування застарілої системи ціноутворення з обов’язковим використанням розрахунково-калькуляційних матеріалів (РКМ). Як зазначив на сайті UAinfo пише Мустафа Найєм, серед критичних питань залишаться дискусії щодо: усунення нерівних умов для національних та іноземних виробників озброєнь і військової техніки, яка може привести до знищення вітчизняного військово-промислового комплексу; невтручання замовників в виробничу і господарську діяльність виробників оборонної продукції; невтручання замовників військової продукції в процес відбору та залучення співвиконавців і субпідрядників оборонних контрактів.

Також 22 жовтня було публічно представлено проект нової редакції Закону про СБУ. У своєму виступі голова СБУ Іван Баканов зазначив, що Служба безпеки України «неповоротка, інертна і технологічно відстала». Додавши, що «замість обслуговування політичних еліт і тиску на бізнес, Служба має стати мобільною, високотехнологічною і проактивною. СБУ попереджатиме ризики, а не констатуватиме їх». Сама подія вже названа фахівцями непересічною, а сам проект ЗУ оцінений фахівцями досить високо. Водночас, експертами було названо й низку недоліків. Ключовим з яких той, що ЗУ повністю  не перетворить СБУ на спецслужбу, а залишить низку функцій правоохоронного органу. Також, критика лунала щодо парламентського контролю за діяльністю СБУ, та відносно дуже повільного скорочення персоналу (до 15 тис. осіб, але аж до 2027 року). Водночас, більшість фахівців погоджується, що проведення реформи з одночасним збереженням максимальної ефективності для протидії розвідувально-підривним, диверсійним, терористичним, інформаційним, кібернетичним та іншим загрозам національній безпеці є найбільш відповідальним завданням. «За підтримки суспільства ми можемо успішно реформуватися. Це буде потужним чинником посилення безпеки держави загалом», ‒ запевнив голова СБУ.

У ході дискусії експерти підтримали основні напрямки реформування СБУ та озвучили низку професійних порад. Голова СБУ заявив, що дані рекомендації обов’язково будуть опрацьовані під час підготовки остаточної редакції законопроекту.

Захід був організований Національним інститутом стратегічних досліджень.

Валентин Бадрак,

директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР)