Комментарии
21 ноября 2016 12:43

Михайло ГОНЧАР: «ПрОПАЛена Європа»

Жовтневе рішення ЄК щодо дозволу «Газпрому» максимізувати до рівня 90% використання газопроводу OPAL (суходільне продовження «Північного потоку») на території Німеччини викликає дедалі більше негативну реакцію як в Україні, так і в Європі.

http://energypost.eu/case-nord-stream-2/

Першою відреагувала польська сторона. Національна нафтогазова компанія Польщі PGNiG заявила, що вона буде позиватись через суд до ЄК. Реакція української сторони була хоча й запізнілою, проте також різкою – з боку МЗС, а згодом і президента країни. НАК «Нафтогаз України» ще до прийняття офіційного рішення

Єврокомісією вказав на його негативні наслідки та втрати, яких зазнає Україна.

Рішення прийнято. Які його фундаментальні наслідки для ЄС та України?

  1. Практично, це потужний удар по проекту створення Енергетичного Союзу, ініційованого Польщею, як механізму енергетичної солідарності країн ЄС. Цей союз втрачає сенс за обставин, коли нехтуються базові принципи енергетичного законодавства, коли гравцю з-за меж ЄС, який тотально і брутально ігнорує міжнародне право як таке, вмикається зелене світло для подальшої газової експансії. «Єдиний голос» ЄС у зовнішній енергетичній політиці помер, так і не народившись. В енергетичні відносини між країнами-членами ЄС вноситься додатковий потенціал недовіри.
  2. Рішення ЄК прокладає шлях для схожого рішення або ж «умивання рук» Брюсселем з приводу проекту «Північний потік – 2». Хоча, подейкують, що «Газпром» може відмовитись від цього проекту, проте, поки що нічого не вказує на це. Оголошено лише про скасування угоди акціонерів, якою європейські партнери «Газпрому» могли б йому посприяти фінансово у реалізації проекту. Зараз «Газпром» стверджує, що він це зробить самотужки.
  3. Дане рішення підтверджує припущення про те, що Німеччина прагне повернутися до бізнесу з Росією як зазвичай, ігноруючи той факт, що агресія РФ проти України продовжується, Росія утримує окуповані території на Донбасі та Крим. З метою повернення до традиційних бізнес-відносин, хоча торгівля газом ніяк не постраждала від санкцій ЄС проти РФ, Німеччина проштовхує вигідні їй та низці орієнтованих на Москву країн-угодовців, рішення, які нібито мають схвалення в ЄС.    
  4. Це рішення – нечуваний удар по авторитету Європейської Комісії, оскільки Брюссель виявився у ролі своєрідної «печатки» в руках Берліна на рішенні німецького регулятора, яке абсолютно ігнорує інтереси інших країн-членів, зокрема, сусідньої Польщі. Це зайвий раз підтверджує, що Німеччина трансформує спільні інтереси ЄС під своє бачення, свої інтереси і дедалі більше вивищується над іншими.
  5. Дії ЄК здатні завдати шкоди Україні, як в грошову вимірі – додаткова втрата транзиту та надходжень від нього, так і плані взаємного довір’я та здійснення реформ європейського взірця, що базуються на енергетичному законодавстві ЄС, яке Україна імплементує.

Поглянемо на останнє більш уважно. Стаття 274 «Співробітництво у сфері використання інфраструктури» Угоди про асоціацію чітко вказує: «Сторони мають докладати зусиль для сприяння використанню інфраструктури передачі та збереження газу та, у разі необхідності, проводити консультації одна з одною або координувати свої дії стосовно розвитку інфраструктури. Сторони мають співробітничати у питаннях, що стосуються торгівлі природним газом, сталого розвитку та безпеки постачання. З метою подальшої інтеграції ринків енергетичних товарів кожна Сторона повинна враховувати енергетичні мережі та можливості іншої Сторони під час розробки програмних документів щодо попиту та плану постачання, взаємозв’язку, енергетичних стратегій і планів розвитку інфраструктури (виділено автором).

Дана стаття Угоди про асоціацію тим і важлива, що вона в секторі енергетичного співробітництва зобов'язує сторони – не тільки Україну, а й Євросоюз і його інституції – погоджувати одна з одною свої плани, програми, проекти і враховувати існуючий потенціал при реалізації тих чи інших проектів. В контексті прийнятого ЄК рішення щодо OPAL вона мусила би взяти до уваги те, що українська газотранспортна система має практично майже 50-відсотковий профіцит потужностей для того, щоб забезпечити додаткові прокачки газу європейським споживачам. Якби цих потужностей в Україні бракувало, тоді абсолютно логічно, що ЄК мала б прийняти відповідне рішення задля розширення обсягів постачання «Газпрому».

ЄК «раптом» «забула» положення нею ж випущених у лютому 2015-го та лютому 2016-го року документів, присвячених формуванню Енергетичного Союзу «Energy Union Package. A Framework Strategy for a Resilient Energy Union with a Forward-Looking Climate Change Policy» та “Proposal for a Regulation of the European Parliament and of the Council concerning measures for safeguard of gas supply and repealing Regulation (EU) №994/2010», у яких передбачено оновлення та запуск оновленого стратегічного енергетичного партнерства з Україною. Рішення ЄК по OPAL аж ніяк не сприяє не тільки оновленню стратегічного партнерства, але й не відповідає цьому поняттю як такому.

Українська сторона має попередити «гібридних друзів» з Брюсселя про те, що знімає з себе будь-яку відповідальність щодо забезпечення стабільності транзиту газу до ЄС, оскільки в умовах, коли «Газпром» буде більше використовувати не український маршрут, а постачання газу через систему Nord Stream – OPAL в контексті прийнятого ЄК рішення, то українська ГТС об'єктивно технологічно може опинитися в режимі нестабільного функціонування, коли «Газпром» не забезпечуватиме належного тиску, як це було влітку цього року. «Укртрансгаз» покривав низький тиск на виході з російських труб своїм газом, щоб не порушити існуючі технічні умови на транзит газу та його передачу європейським споживачам на вихідних пунктах. За цих обставин, за такого рішення ЄК, українська сторона має повністю зняти свою відповідальність і перекласти її на Європейську комісію, тим більше, що «Нафтогаз» не є третьою стороною у двосторонніх контрактах між «Газпромом» та його європейськими клієнтами.

Своїм рішенням ЄК по суті створює для «Газпрому» легальну передумову для маніпулювання напрямками та обсягами постачання газу в Європу, що здатне спричинити додаткові турбулентності на газовому ринку ЄС. Тобто мова йде про Статтю 276 «Збій у постачанні» УА. Там чітко вказується, що «оператори системи передачі вживатимуть необхідні заходи для того, щоб:… а) мінімізувати ризик випадкового переривання, скорочення або зупинки транзиту і транспортування». Рішення ЄК підвищує ці ризики, оскільки «Газпром», зменшивши постачання до ЄС до мінімальних рівнів, як це він вже робив у І кварталі 2015 року, щоб унеможливити реверсні прокачки з Європи до України, може дестабілізувати і спричинити нестабільний транзит або й його переривання. Звісно, що уся відповідальність буде через масовану пропаганду покладена на українську сторону.   

Хоча, у даній статті є п. 3, який чітко фіксує, що Сторона не повинна нести відповідальності за переривання або скорочення постачання внаслідок дій, пов’язаних з третьою країною або особою, яка знаходиться під контролем чи юрисдикцією третьої країни, але, як показують події 2009 року, Європейська Комісія не здатна оперативно визначити ініціатора зловмисних дій. Власне, нездатність чи небажання Брюсселя офіційно «винести вердикт» з приводу того, що сталося у січні 2009-го – Україна перервала транзит, чи Росія припинила постачання – й заохочує російську сторону до повторення кризового сценарію. А він їй конче необхідний як останній аргумент, щоб переконати ЄК у необхідності надати згоду на «Північний потік – 2». Україна, мовляв, ненадійна транзитна ланка.

Також рішення Єврокомісії підриває реформу нафтогазового сектору України, зокрема, в частині анбандлінгу «Нафтогазу України». Рішення сприяє зниженню транзиту через українську ГТС, а якщо в цьому контексті ЄК ще й погодить або «умиє руки» в питанні Nord Stream – 2, то не стільки «Газпром», скільки Єврокомісія залишить нашу ГТС без транзиту, а відповідно, й без 2 млрд. дол. транзитних надходжень. Тобто ГТС, яка виділяється в окреме підприємство із складу «Нафтогазу України», буде збитковим апріорі. 

За цих обставин українська сторона має розглянути опцію про призупинення (не припинення) такого роду анбандлінгу, який прогнозовано призведе до додаткових збитків для України. Потрібні термінові консультації з ЄК. В кінцевому підсумку, якщо ЄК прийме рішення про компенсацію Україні втрат від наданого Газпрому дозволу на максимізацію використання OPAL, то можна буде вести мову про подальші кроки реорганізації «Нафтогазу».

Подив викликає те, що ЄК чомусь зосередилась переважно на питаннях забезпечення комфортності «Газпрому» на ринках країн ЄС, і вперто не помічає інших можливостей, які відповідають фундаментальному принципу диверсифікації джерел, шляхів та постачальників. Наприклад, ЄК не ставить жодних вимог до РФ по розблокуванню нею транзиту природного газу з Центральної Азії до Європи через Україну. ЄК не ставить питання про можливість закуповувати газ у незалежних його видобувників у Росії, для чого вона має забезпечити вільний доступ до трубопровідних потужностей. Не робиться кроків спрямованих на створення привабливих умов імпорту СПГ зі США, перші пілотні постачання якого вже стартували цього року. Американські компанії нарощують потужності по скрапленню та експорту. ЄК не приділила належної уваги польсько-норвезькому проекту Northern Gate, по якому газ з Північного моря може надійти до Польщі та інших країн Центральної та Східної Європи. 

https://www.euractiv.com/section/energy/news/poland-puts-hopes-in-northern-gate-gas-pipeline/

Усе це якось не в полі уваги ЄК.

За такого підходу, очевидно, що Україні та Польщі варто скоординувати свої дії проти Європейської Комісії. Показовим стане також чи будуть готові підтримати Польщу її партнери по Вишеградській групі та по «групі 10-ти» - країн-підписантів відомого звернення до ЄК проти проекту «Північний потік-2». За обставин вкрай неоднозначних процесів в ЄС, ослабленні його інститутів Україна повинна визначити глибину інтеграції, щоб не створити – у випадку продовження негативних тенденцій в ЄС – додаткових надмірних залежностей. Позитивна в основі своїй польська ідея Енергетичного Союзу в рамках ЄС практично приречена на фіаско. За умов диктату сильних членів ЄС й ігнорування ними інтересів та протестів слабших, вона стане копією уже створеного у 2005 році тим же ЄС Енергетичного співтовариства – такою ж кволою і неефективною структурою. Тому, Києву та Варшаві варто перейти в режим жорсткого діалогу з ЄК в енергетичній сфері, щоб запобігти можливим втратам, що можуть бути спричинені безвідповідальними діями Брюсселя. 

Михайло ГОНЧАР, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ»