Комментарии
16 сентября 2016 14:45

Аркадіуш СТАНІСЛАВОВСЬКИЙ: «РОСІЙСЬКА ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА ПРОТИ ПОЛЬСЬКИХ ПЛАНІВ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ДЖЕРЕЛ ГАЗУ»

Польща хоче до 2022 р. створити умови для задоволення власних потреб газу з неросійських напрямків.

Плани Польщі дозволяють розпочати поставки блакитного палива також до країн Центральної Європи та здійснити прорив у монополії «Газпрому».

Росія використовує дезінформацію, намагаючись поставити під сумнів проекти уряду у Варшаві в очах громадськості і політичних кіл.

Росія традиційно має одну з найбільш професійних і ефективних дипломатичних служб у світі. Не менш ефективною є російська розвідка, яка як і кожна подібна служба традиційно використовує весь арсенал засобів. Незважаючи на розпад Радянського Союзу і утворення Росії, безперервність  як дипломатії, так і спецслужб збереглися, а старі методи інформаційної війни пристосовані до цифрової революції і використовуються для поточних потреб Кремля.

У Польщі звертають увагу на шпигунство, тобто на спроби отримати інформацію стосовно наших намірів і цілей. Російська розвідка, як і кожна подібна служба у світі, займається не лише збором інформації, але й акціями впливу та дезінформацією. Останні тижні принесли цілу низку інформацій та аналітичних матеріалів, на прикладі яких видно третій інструмент спецслужб, тобто дезінформацію. Дезінформація, ініційована російською стороною, «інфікує» дуже багато стратегічних областей інтересів польської держави. Однією з них віддавна залишається енергетика і здійснювані програми з диверсифікації енергопостачання, що нівелюють багаторічну залежність, яку Радянський Союз створював в рамках системи своїх сателітів. Проте, агресивна пропаганда, зосереджена на газовому секторі, в якому за останні місяці спостерігається незвикла динаміка, є безпрецедентною. Ось і з’являється у суспільному просторі величезна кількість інформації щодо газового ринку, яка сама по собі нічого не доводить. Але якщо зрозуміти її координацію і той факт, що у сукупності ця інформація призводить до висновку, що співпрацю з «Газпромом» необхідно продовжувати і не шукати для нього альтернативи, - важко не отримати враження, що ми маємо справу з кампанією, якщо не безпосередньо інспірованою Москвою, то у всякому разі такою, що їй служить.

Польський уряд, за фінансової підтримки з боку ЄС, протягом багатьох років проводить диверсифікацію джерел енергоносіїв. Цьому сприяв запуск спочатку віртуального, а потім й фізичного реверсу на Ямальському газопроводі. З тієї ж самої причини розширялася мережа передавальних та сполучних ліній (інтерконекторів) на кордонах із сусідніми країнами. Нарешті, було прийнято рішення про будівництво СПГ-термінал в Свіноуйсьці. Після приходу до влади партії «Право і справедливість» цей процес явно прискорився. Як уряд, так і найбільш важливі підприємства газової галузі в країні (PGNiG, «Gaz System») оголосили про реалізацію стратегії будівництва газового хабу в Польщі (центр розподілення та зберігання блакитного палива), елементом якого стане створення можливостей імпорту з балтійського напрямку. Йдеться не лише про розширення терміналу в Свіноуйсьці, але й про будівництво газопроводу «Baltic Pipe» (для норвезького газу), або про придбання плавучого терміналу FSRU, який би базувався у Гданській затоці. В результаті Польща не лише б задовольнила свої потреби у газі, але й здійснила б прорив у монополії «Газпрому» у Центральній Європі, забезпечуючи сировиною Чехії та Словаччину через майбутні газові інтерконектори.

Російський гігант від 1990-х років реалізує політику Кремля у колишній радянській сфері впливу, використовуючи нерозвиненість інфраструктури. Цей час, однак, добігає кінця, причому у надзвичайно швидкий спосіб. За останні роки «Газпром» де-факто втратив два важливі ринки: Україна (війна) і Туреччина (напруження, пов’язане зі збитим російським літаком у районі Латакії). У 2022 р. подібна доля, ймовірно, спіткає й польський ринок. У зв’язку з цим не повинна викликати здивування активізація російських дій, спрямованих на торпедування проекту унезалежнення Польщі від російського газу. Серед засобів, що мають на меті зарадити майбутній небезпеці, знаходиться, зокрема, значний дезінформаційний арсенал.

 

Тільки з Німеччиною

Однією з ключових тез, яку «вводять» до польського медійного «кровообігу», є твердження про те, що національна диверсифікація поставок газу може спиратися лише на інтерконектори з Німеччиною. Це не відповідає дійсності. Дані польського оператора газопровідної мережі «Gaz System» свідчать, що блакитне паливо, яке постачається до Польщі з території західного сусіда, походить, у першу чергу, з «Nord Stream». Це виникає з форми організації німецької системи, у рамках якої існує багато операторів і різних газових потоків. Російський газ з Балтійського моря йде в основному до країн Центральної Європи і меншою мірою до самої Німеччини, що створює небезпеку перекриття поставок газу (якщо Москва вважатиме, що отримає завдяки цьому значний політичний зиск). Зрештою, ФРН від такого сценарію захищають потужні газові сховища, які, однак, останнім часом стали власністю «Газпрому». У відповідності до діючих правил, вони заповнюються в першу чергу у випадку падіння поставок з «Nord Stream», і тільки після цього надається допомога сусіднім країнам. Наряду з повним припиненням постачання, – це друга небезпека, з якою Польща має рахуватися. Обидві проблеми з точки зору Варшави визначають необхідність реальної диверсифікації на основі потужностей СПГ-терміналу або газопроводу «Baltic Pipe», тобто таких, для яких газ фізично є не російським.

 

Буде дорого

Ще одна дезінформація, яку підсовують Польщі, є твердження про те, що будівництво СПГ-терміналу в Свіноуйсьці було безглуздим, оскільки ціна скрапленого природного газу буде вища, ніж ціна російського, який постачається «Газпромом». Це твердження базується на слабкому знанні реалій газового ринку з боку суспільства, яке ототожнює поставки скрапленого природного газу з так званим Катарським контрактом. Газ, який постачатиметься у рамках цього контракту, можливо (ціни на газ є конфіденційними), буде трохи дорожчий, ніж той, який надходить до Польщі зі сходу, що в іншому випадку, ймовірно, призведе до перегляду умов контракту. Нові контракти, укладені в той час, коли актуальні ринкові умови відрізняються від попередніх (а угоди вже за припущенням мають бути гнучкими), означають, що очікувані ціни повинні бути набагато більш конкурентоспроможними від пропозиції «Газпрому». Про це свідчать прогнози Міжнародного енергетичного агентства, яке оголосило, що в найближчі роки імпорт зрідженого природного газу з використанням танкерів буде набагато більш рентабельним, ніж при використанні трубопроводів. Це, зрештою, вже сталося, наприклад, у Литві, де блакитне паливо від «Statoil», яке постачається на термінал у Клайпеді, дешевше, ніж те, що надходить від «Газпрому».

 

Задалеко

Наступним введенням в оману, яке «вкидається» до польських ЗМІ з російської подачі, є теза про те, що транспортування газу морським шляхом дорожче від транспортування трубопроводами. Це, звичайно, залежить від багатьох чинників, але в цілому низька або нульова вартість транспортування «Газпрому» - результат агресивних ринкових поглинань (покупка білоруського оператора) або історичних причин («EuRoPol Gaz»). Слід підкреслити, що поставки з використанням танкерів є конкурентоспроможними, особливо, якщо йдеться про імпорт від географічно близьких постачальників. Не випадково Польська нафтова і газова компанія PGNiG тестує закупку скрапленого природного газу з Норвегії.

 

«Газпром» чи не «Газпром» - ось у чому питання

Ще одним елементом дезінформаційної стратегії Кремля є твердження, що запроектований газопровід «Baltic Pipe» буде поставляти до Данії, де саме закінчуються запаси газу, сировину з Росії через територію Польщі. Труба, насправді, матиме реверс і не можна виключати, що у майбутньому в якийсь період в ній опиниться блакитне паливо з Росії. Проте, сторони, які мали бути частиною проекту будівництва перемички між норвезьким шельфом та територією РП, на даний час зацікавлені у транспортуванні норвезького блакитного палива до Данії та Польщі. Кожен з партнерів проекту, крім того, має особисту зацікавленість у реалізації саме такого варіанту інвестицій. Осло хоче експортувати газ і боротися за міцнішу позицію на європейських ринках. Копенгаген вже має перемичку з Німеччиною, через яку може імпортувати газ з «Nord Stream», проте, дивиться на північ у бік шельфу, оскільки початкові розрахунки щодо «Baltic Pipe» показали, що сировина з цього напрямку буде дешевшою. Варшава, натомість, хоче здійснити реальну диверсифікацію і отримати для свого ринку газ неросійського походження.

 

Відсутність сировини

З трубопроводом, який має постачати норвезьку сировину до Польщі, пов’язано ще кілька інформаційних «вкидань». Йдеться, зокрема, про тезу щодо виснаження покладів у Північному морі та безперспективних концесій компанії PGNiG в Арктиці. У першому випадку варто відзначити, що виробництво газу на згаданій акваторії у 2015 році було найбільшим з 2006 року, до чого спричинилося відкриття нових родовищ. У другому випадку досить згадати, що видобутком корисних копалин в районах Крайньої Півночі зацікавлені норвежці та росіяни, а тимчасове падіння прибутковості пов’язане з низькими цінами на нафту. Зараз вони зростають, і з рівня 29 доларів США за барель у січні піднялися до 50 доларів США у червні. Більш того, у четвертому кварталі 2016 р. передбачається поглинання надлишків нафти на світових ринках.

 

Кому продати далі? 

Російська дезінформація вражає також регіональний аспект польських проектів щодо диверсифікації. Йдеться про акцентування проблеми надлишків газу, яка виникне у Польщі після введення в дію  «Baltic Pipe» і розширення СПГ-терміналу в Свіноуйсьці. Противники стратегії, яка реалізується урядом у Варшаві, стверджують, що сировина з Балтійського моря не матиме збуту в країнах Вишеградської групи, оскільки вона програє цінову конкуренцію з російським блакитним паливом. Опускаючи згадану вище проблему ціни, варто відзначити, що інтерес до придбання газу з терміналу в Свіноуйсьці та з «Baltic Pipe» є значним. Переговори на високому рівні проводяться, наприклад, з Чехією, про що повідомив уряд цієї країни. Іншим надзвичайно перспективним цільовим ринком є Україна.

Що цікаво, не фіксувалося використання аргументу щодо екологічних загроз, пов’язаних зі скрапленим природним газом (ризик надзвичайної ситуації на морі), що здавалося б раціональним методом критики намірів польського уряду. Відсутність такої аргументації – при добре відомому скепсисі партії «Право і справедливість» до екологічних проблем - насправді підтверджує, що кампанія проти польських проектів диверсифікації є добре продуманою.

Ці приклади показують, що російська дезінформація є інструментом, який активно використовується Російською Федерацією з метою забезпечення своїх інтересів. Енергетичний сектор, а зокрема, як показано вище, – газова галузь, нічим не відрізняються. Відволікання польської громадської думки і політичних кіл від ідеї здійснення реальної диверсифікації поставок блакитного палива є фактом. Йдеться про збереження монополії російського газу в Центральній Європі, і, таким чином, - збереження інструменту політичного тиску. Польща повинна активно протидіяти пропаганді, ініційованій Кремлем. Цьому можуть служити інформаційні кампанії, співпраця із засобами масової інформації, або, нарешті, тренінги для журналістів. Важливим елементом боротьби проти дій противників диверсифікації джерел енергії було б досягнення понадпартійного консенсусу щодо цього аспекту, щоб Росія не могла політично розіграти справи шляхом спроби розв’язання польсько- польської війни. З точки зору діяльності наших спецслужб важливе значення мав би, з одного боку, контррозвідувальний захист (хоча ловити агентів впливу завжди складніше, ніж «звичайних» шпигунів), а з іншого, - дієвий антикорупційний «щит» (Росія може захотіти втягнути осіб, які беруть участь у проектах диверсифікації джерел енергії, у корупційні схеми так, щоб вразити проект, або саботувати його зсередини, або ж компрометувати його прихильників).

Аркадіуш СТАНІСЛАВОВСЬКИЙ,

переклад та коментарі – Володимир ПАЛИВОДА, Національний Інститут Стратегічних Досліджень (НІСД)

Оригінал статті:

https://oaspl.org/2016/06/17/rosyjska-wojna-informacyjna-przeciw-polskim-planom-dywersyfikacji-zrodel-gazu/