Комментарии
28 января 2016 12:29

Ігор ФЕДИК: «РОСІЙСЬКЕ МАСЛО У ВОГНІ МІЖНАРОДНОГО ТЕРОРИЗМУ»

Росія впевнено перетворилась в одного з основних постачальників зброї в зони конфліктів й, насамперед, для терористичних організацій.

На сьогодні, розглядаючи стратегію Росії на міжнародній арені, чітко проглядається її прагнення розпалити максимальну кількість збройних конфліктів. Одним з основних інструментів для цього, є постачання різноманітного озброєння для ворогуючих сторін, серед яких нерідко є терористичні організації. Зброю, яка виробляється офіційно дуже складно продати або передати підпільно, адже існує система міжнародного контролю. Для того, щоб його обійти Росія використовує створені нею зони заморожених конфліктів та самопроголошені квазі-держави. Яскравим прикладом цьому є використання окупованої Росією частини українського Донбасу для постачання зброї до Сирії і, зокрема, бойовикам терористичної організації ІДІЛ.

«Град-П»: Made in ДНР

Взагалі, Сирія – класичний приклад реалізації стратегії Москви. Жодних реальних загроз для Москви з цієї країни не йде: ні від ІДІЛ, ні від сирійської опозиції. Збереження ж при владі Башара Асада не має стратегічного значення для Москви. Тобто, реальних потреб наносити ракетні та авіаційні удари по мирним мешканцям Сирії Росія не має. Єдина причина дій Кремля - бажання максимально розпалити конфлікт на Близькому Сході. Підтвердженням цьому є зв‘язок Росії з терористами ІДІЛ та поставка їм озброєнь.

Більш того, на сьогодні вже достеменно відомо, що одним з джерел таких поставок є т.з. ДНР/ЛНР, останні тенденції розвитку подій в яких вказують на те, що Кремль вигадав для них нове призначення. Тобто, якщо раніше тимчасово окуповані території на сході України були, в основному, полігоном для випробувань останніх досягнень російського ОПК, «золотим дном» для російських і місцевих мародерів, місцем «утилізації» неблагонадійних елементів російського суспільства, то сьогодні цей регіон активно використовується і для виробництва і контрабанди зброї, зокрема для терористичних організацій. Одним з таких «імпортерів» ДНРівського «воєнпрому» є бойовики ІДІЛ.

Так, за інформацією, що циркулює в ЗМІ, на тимчасово окупованій території Донецької області, у н. п. Комсомольське Старобешівського району, з допомогою російських фахівців, налагоджено виробництво переносних реактивних пускових установок (ПРПУ) 9П132 «Град-П» («Партизан»).

В якості безпосередніх виробничих потужностей для виготовлення цієї зброї використовуються цехи Управління капітального будівництва та ремонту ПрАТ «Комсомольське рудоуправління». Устаткування цехів рудоуправління дозволяє робити все, окрім, самої пускової труби, у якої дуже специфічний внутрішній наріз. З огляду на це, саму трубу завозять з Росії, а виготовлення решти складових і саме збирання ПРПУ «Град-П» організовується вже безпосередньо на місці.

При цьому цікавим є не тільки сам факт виробництва зброї, а й масштаби, в яких воно здійснюється. Так, робітники в цехах, де виробляється зброя, працюють у три зміни по 12 годин і мають значно вищу зарплату, ніж їхні колеги, які працюють за профілем ПрАТ «Комсомольське рудоуправління». Більше того, на сьогодні присутні навіть факти звільнення з підприємства таких фахівців, як зварювальники та їхнє подальше «працевлаштування» в ремонтні цехи, в яких виробляють ПРПУ «Град-П».

Важливим є й те, що налагоджені в цехах ПрАТ «Комсомольське рудоуправління» виробничі потужності не відповідають масштабам використання російсько-терористичними військами ПРПУ «Град-П» у зоні проведення АТО. Звідси напрошується висновок, що продукція ДНРівського «воєнпрому» призначена на експорт.

Про те, хто може бути потенційним покупцем продукції під маркою «made in ДНР», здогадатися не складно. Враховуючи те, що «торгувати» не визнана ніким квазі-республіка може тільки з подібними до себе терористичними організаціями, а також особливу зацікавленість у сирійському конфлікті її покровителя Росії, яка бомбардує там усіх, окрім ІДІЛ, і активне поповнення останньої за рахунок російських громадян - сторона-споживач контрабанди з т.з. ДНР стає більш ніж очевидною.

Доказів використання бойовиками ІДІЛ такого виду озброєння, як ПРПУ «Град-П» на сьогодні достатньо: це й очевидці з місця бойових дій, і відео - і фотодокази, розміщені в Інтернеті. Але, останнім часом, ці докази чомусь почали активно віддалятися разом з обліковими записами, на яких вони були розміщені. Все це говорить про те, що хтось намагається замести сліди. Якщо згадати ситуацію з Боїнгом, коли після радісних доповідей про збиту українську «пташку», почалося судорожне затирання в Інтернеті всіх слідів, які б свідчили про причетність ДНР-Росії до даної катастрофи, то це дуже схоже на роботу кремлівських креативників.

Проте, незважаючи на всі спроби Москви обірвати нитку яка зв’язує її з ІДІЛ, вона з’являється знову й знову. Так, справжньою інформаційною бомбою стало виявлення в  зоні АТО в підірваній на міні вантажівці ПРПУ 9П132 «Град-П» разом з інструкціями по їх застосуванню на ... арабській мові. Вантажний автомобіль, який належав окупаційним військам і в якому були виявлені «Гради», рухався без будь-якої охорони або супроводу, і прямував у протилежний від «фронту» сторону, до кордону між українською Донецькою областю та Ростовською областю Росії, на окупованому її відрізку. Скоріш за все, його кінцевим пунктом слідування була Ростовська область РФ чи анексований Крим, звідки морем, або літаками зброя вже безпосередньо повинна була бути доставлена «замовникам» з ІДІЛ.

Проте, нажаль це поки єдиний випадок, коли дане озброєння не було доставлене до пункту призначення. Основна частина ДНРівського експорту все ж попадає на територію Сирії і використовується там «за призначенням». Так, наприклад, в січні 2016 р. стало відомо, що бойовики ІДІЛ при нападі на турецьку базу Башіка, що на півночі Іраку, використовували ракети російського виробництва. Факти свідчать, що турецька база була обстріляна ракетами типу «Град» з відстані 8 км.

З‘являються також свідчення про постачання Росією бойовикам ІДІЛ переносних зенітно-ракетних комплексів, які можуть бути особливо ефективними у боротьбі проти вертольотів, наприклад, турецьких.

Говорячи про постачання Росією зброї до ІДІЛ, не можливо не згадати про те, що терористів та державу-спонсора пов’язують досить тісні і давні вузи. Так, за даними дослідників сирійського конфлікту, найбільша кількість бойовиків ІДІЛ вербується саме у Росії серед мешканців мусульманських регіонів. Також, в «Ісламській державі» воює значна частина колишніх генералів армії Саддама Хусейна, які отримали освіту у Росії та СРСР. А російська розвідка пронизала своєю агентурою всю структуру ІДІЛ, склавши детальне досьє на багатьох її командирів. Більш того, сьогодні існують достатні підстави стверджувати, що Москва причетна до створення даної організації через своїх агентів, які діяли ще з часів СРСР.

Цікавим в даному контексті є факт перехоплення у грудні минулого року Вільною армією Сирії переговорів між бойовиками ІДІЛ та представниками російських збройних сил, які свідчать про тісну взаємодію між бойовими групами терористів та військовими підрозділами Росії у Сирії. Як заявив начальник генштабу Вільної армії Сирії генерал-майор Халід Ахмед Біррі, перехоплені переговори вказують, що Росія підтримує як режим Башара Асада, так і «Ісламську державу». Іншими словами, підкреслив генерал, Росія не ставить перед собою мету вести боротьбу з тероризмом. Натомість, за його словами, Росія разом з Асадом торгують нафтою з ІДІЛ і намагаються зберегти контроль над провінцією Хомс, оскільки там знаходяться величезні запаси природного газу.

Від зброї звичайної до інформаційної

Слід також відмітити, що виготовлені на окупованій території Донбасу ПРПУ «Град-П» можуть бути, і вже напевно використовуються, бойовиками т.з. ДНР/ЛНР проти українських військ, а також для влаштування провокацій і звинувачення в них сили АТО. Так, українські військовослужбовці в зоні АТО ще з минулого літа фіксують використання окупантами ПРПУ «Град-П». А під час так званого «перемир'я» восени 2015 р., ДРГ противника постійно обстрілювали з «Град-П» житлові квартали Донецька та інших населених пунктів, з метою дискредитації українських військових перед ОБСЄ та світовою спільнотою, а також для додаткового розпалювання ненависті у місцевого населення до офіційного Києва. При цьому, вже традиційно, при таких провокаціях з метою відвернення від себе підозри у вчиненому, російська сторона використовує старий провірений КГБшний прийом, а саме: зняття з себе всіх підозр стосовно того чи іншого проступку шляхом випереджального звинувачення в ньому противника (в даному випадку України). Так було і у випадку з ПРПУ «Град-П», коли т. н. заступник командувача корпусом «Міноборони ДНР» Едуард Басурін заявив про те, що нібито підрозділи українських добровольчих батальйонів обстріляли житловий квартал Донецька з саморобної пускової установки, яка використовується бойовиками ІДІЛ.

Акцент у цьому кремлівському інформаційному вкиданні саме на добровольчих батальйонів зрозумілий: якби йшлося про використання ПРПУ «Град-П» підрозділами Збройних сил, то фейк був би занадто очевидний, оскільки цих пускових установок на озброєнні ЗСУ (як і інших силових структур України) просто немає. Так і на підприємствах української оборонки вони не виробляються. Тому вибрали добровольчі батальйони, які нібито «можуть отримати від волонтерів все, що завгодно».

Але і тут є одне «але». Враховуючи те, що негласне ембарго на поставки зброї в Україну досі чинне, а також те, що волонтерам іноді дуже важко провезти в Україну навіть бронежилети і каски, то дістати такий вид зброї, як ПРПУ «Град-П», вони не могли навіть теоретично.

Водночас, фраза, висловлена ДНР-івським воєначальником про те, що «подібний спосіб пуску (як у «Град-П») традиційно використовується бойовиками терористичної організації ІДІЛ», наводить на певні думки. Кому, як не безпосереднім виробникам і експортерам цього виду зброї, краще за всіх знати про всі нюанси її використання у сирійському конфлікті? А якщо врахувати те, що на окупованій території Донбасу триває активна вербування найманців для участі в бойових діях на території Сирії, в тому числі і в лавах ІДІЛ, то, разом з експортом «Градів», сирійські бойовики мають можливість отримати і підготовлених операторів цієї зброї, а ватажки терористів на Донбасі - знати про всі факти її застосування, як то кажуть, «з перших вуст».

Слід також зазначити, що вся ця історія з заявою Басуріна дуже сильно нагадує недавнє вкидання про нібито поставки Україною зброї в ІДІЛ, яке було побудоване лише на заяві якогось ліванця, який начебто купував зброю (китайські ПЗРК FN6) в Україні та через Туреччину відправляв її бойовикам ІДІЛ.

Завдяки проведеній роботі київського Центру дослідження армії, конверсії і роззброєння (ЦДАКР), з'ясувалося, що, по-перше, затриманий в Кувейті прихильник ІДІЛ ліванець Усама Хайат, як і п'ятьох його спільників, ніколи не перетинав кордон України. По-друге, Державна служба експортного контролю (ДСЕК) України станом на 20 листопада 2015 року не отримувала звернень та не надавала дозвільних документів на здійснення міжнародних передач, у тому числі, на експорт/імпорт/транзит через територію України китайських ПЗРК FN6. По-третє, виявилося, що ряд озброєнь для ІДІЛ активно поставлялися Росією з окупованої території Донбасу через Крим. У свою чергу, на Донбас вони були завезені у російських «гумконвях».

У цьому випадку маріонеткові ДНР/ЛНР дуже вигідні Москві, оскільки є своєрідним прошарком, що не дозволяє прямо вказати на реального постачальника озброєнь. Тобто, як у випадку з ПЗРК FN6, так і у випадку з ПРПУ «Град-П», російські пропагандисти та їхні маріонетки на Донбасі дуже добре знають про походження такого озброєння і реальний шлях його прямування.

Виготовлення на ПрАТ «Комсомольське рудоуправління» ПРПУ «Град-П» та їхній подальший «експорт» в ІДІЛ є на сьогодні не єдиним доказом використання Росією тимчасово окупованих територій України для контрабанди зброї в Сирію та інші регіони. Так, 3 грудня українське інформагентство УНН повідомило: під час проведення слідчих дій СБУ, у виявлених в Україні прихильників ІДІЛ було вилучено зброю, яка надійшла до них із зони конфлікту на Донбасі. Зокрема, у них було вилучено вогнепальну зброю та гранати типу «РГО», які, згідно з маркуванням, не виробляються в Україні та які не перебувають на озброєнні жодного військового формування (як, до речі, і у випадку з ПРПУ «Град-П»). При цьому, як пояснили під час слідства самі затримані, зброя надійшла до них із зони проведення АТО.

Також, крім самої зброї, бойовиків ІДІЛ на сьогодні чомусь цікавлять... українські паспорти. Так, згідно з наданою компетентними підрозділами СБУ інформацією, представники ІДІЛ неодноразово робили спроби придбати бланки паспортів громадянина України, які були захоплені бойовиками т. н. ДНР/ЛНР на тимчасово окупованих територіях Луганської та Донецької областей. Виходячи з цього, можна припустити, що це робилося для підготовки кремлівськими пропагандистами чергової «інформаційної бомби» про те, що в лавах ІДІЛ нібито воюють громадяни України, і остання, про яку так турбується Захід, є посібником світового тероризму, проти якого так старанно бореться Росія.

Не ІДІЛом єдиним

Постачання зброї для ІДІЛ є не єдиним прикладом підливання Росією масла у вогонь близькосхідних конфліктів. Окрім терористів Ісламської держави, у Росії в регіоні є не менш важливі «клієнти». Одним з таких є ліванська «Хезболла» (терористична організація, дозволена в Росії). Про це, зокрема, нещодавно заявив колишній керівник Ради національної безпеки Ізраїлю і військовий радник Біньяміна Нетаніягу, генерал-майор Яаків Амідрор.

Так, виступаючи перед молоддю в Сіоністському Коледжі Петах-Тікви, Яаків Амідрор зробив заяву про те, що Росія поставляє «Хезболлі» найсучасніші системи озброєння, які в перспективі можуть бути використані проти Ізраїлю. Мова йде, насамперед, про ракети «Корнет» і «Яхонт». Як зазначив генерал, угруповання Хасана Насралли вже використовувало російські «Корнети» проти ізраїльських танків під час Другої Ліванської війни, а за допомогою «Яхонтів» терористи «Хізбалли» можуть пошкодити ізраїльські бурові платформи на шельфі Середземного моря та знищити порти Хайфи і Ашдода.

Що стосується маршруту поставок, то за словами генерала Амідрора, Росія не може напряму постачати зброю «Хезболлі», оскільки це було б зухвалим порушенням чинних міжнародних норм. Тому, спочатку озброєння поставляється сирійській армії, нібито для її потреб, після чого вже таємно передається «Хезболлі».

Нещодавно ізраїльською армією і розвідкою було знищено декілька караванів з російськими системами озброєнь, призначеними для «Хезболли», проте Росія зробила вигляд, що не помітила цього, інакше їй довелося б визнати факт постачання зброї даній організації.

Також, ні для кого не є таємницею, що ще одним союзником і таємним «клієнтом» Москви на Близькому сході є палестинський рух «Хамас». До анексії Криму, Вашингтон і його союзники на Близькому Сході спостерігали за активністю Кремля в цьому регіоні крізь пальці. На Заході спочатку воліли не помічати навіть того, що Росія постачає палестинським бойовикам різноманітне озброєння. Проте, з часом, закривати на це очі, в умовах загострення обстановки в регіоні, стало просто небезпечно. Як наслідок – факти озброєння Росією «Хамасу» почали з’являтись один за одним. Одним із останніх стало виявлення ізраїльською армією під час проведення антитерористичної операції складу з озброєнням бойовиків, серед яких були новітні ракети «Корнет» виробництва воєнного заводу в Тулі.

Ще один реципієнт, і в той же час виробник і «експортер» російського озброєння знаходиться на південно-західному кордоні України. Це т.з. Придністровська Молдавська Республіка (ПМР), в якій уже протягом тривалого часу російська зброя збирається і неконтрольовано продається усім, хто бажає влаштувати свою ДНР/ЛНР в будь-якій точці світу. При цьому виготовлення зброї для ПМР не є проблемою, оскільки ще в радянські часи, основні потужності ОПК в Молдавській РСР знаходились власне на території Придністров’я.

Канали і способи постачання озброєння виготовленого ПМР є різні. Одним з таких є приховування її під сухогрузами чи насипними грузами і переправлення морем чи Дунаєм на Балкани та в інші гарячі точки.  

Більш того, сьогодні з’явилась загроза використання даної зброї й в самій Молдові, адже подальший розвиток подій в сусідній з Україною державі, сьогодні не може спрогнозувати ніхто. Окрім, звичайно, кремлівських стратегів. Тому, не виключено, що у разі розвитку ситуації в Молдові у невигідному для Росії ключі, жахи 1992 р., які ще досі свіжі в пам’яті молдовського суспільства, можуть знову стати реальністю. 

З усього вищесказаного випливає лише один висновок: нелегально постачаючи зброю в зони конфліктів й, насамперед, для терористичних організацій, Росія сьогодні є не тільки агресором міжнародного масштабу, але й спонсором світового тероризму, проти якого, до речі, так наполегливо бореться весь цивілізований світ. І чим гіршою стає ситуація в середині самої Росії, тим сильніше вона намагається розпалювати вогнища конфліктів по всьому світу підливаючи в них своє збройове масло. Тому, для того, щоб досягти позитивних результатів в боротьбі з ІДІЛ, чи у вирішенні конфліктів на пострадянському просторі, або на Близькому Сході, світовій спільноті потрібно спершу щось зробити з їх першоджерелом, тобто Росією. Як це зробити – історія має достатньо хороших прикладів.

Ігор ФЕДИК,

експерт з питань міжнародної безпеки ЦДАКР