Поиск по сайту:
Комментарии
29 декабря 2015 12:23

Геннадій АНДРОЩУК: ЗАХИСТ РЕЗУЛЬТАТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ОБОРОННО-ПРОМИСЛОВОМУ КОМПЛЕКСІ УКРАЇНИ: СТАН ТА ПРОБЛЕМИ

Під оборонно-промисловим комплексом (ОПК), як сектором економіки, розуміється сукупність науково-дослідних, проектно-конструкторських, випробувальних організацій і виробничих підприємств, що виконують розробку і виробництво військової та спеціальної техніки, амуніції, боєприпасів і т.п. для державних силових структур і на експорт.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України затверджено Перелік підприємств, установ і організацій ОПК, який потребує перегляду та приведення у відповідність з результатами реформування цієї сфери. Виробництвом продукції оборонного призначення займається 36 приватних суб’єктів господарювання, що не входять до згаданого переліку.

Із загальної кількості підприємств, що мають відповідні ліцензії на виробництво, ремонт, модернізацію та утилізацію озброєння і військової техніки (далі – ОВТ) та боєприпасів, близько 35% складають підприємства недержавної форми власності. Отож, до сектору економіки ОПК належать підприємства, установи та організації різних форм власності та підпорядкування, які виробляють продукцію оборонного призначення або можуть залучатися до виконання завдань, спрямованих на забезпечення обороноспроможності нашої країни.

Як зазначає начальник Центрального науково-дослідного інституту озброєння і військової техніки Збройних Сил України д.т.н. І.Б Чепков «Однією з визначальних особливостей ОПК є така важлива обставина: переважаюча частина доданої вартості, що виробляється ним, створюється не за рахунок виробничих чинників, а за рахунок інтелекту. Саме інновації і пов'язана з ними діяльність стали головною рушійною силою і джерелом високих темпів розвитку ОПК».

Український ОПК веде 60 сучасних наукоємних розробок. Він має унікальні технології в сфері радіолокаційного обладнання, засобів протиповітряної оборони, ракетно-артилерійського озброєння та систем активного бронетанкового захисту. Вітчизняні фахівці ОПК змогли створити системи високоточного ураження, аналогів яким немає в інших країнах. До успіхів українських зброярів  можна також віднести розробку сучасних систем звукової локалізації пострілу для виявлення ворожих снайперів і артилерійських установок.

За результатами щорічного дослідження «Глобальний індекс мілітаризації 2014», яке з 1996 року проводиться експертами Боннського міжнародного центру конверсії (BICC), Україна зайняла 13-е місце в світі за рівнем мілітаризації. Для розрахунку підсумкового значення індексу проводиться оцінка шести показників, об'єднаних у три компоненти: військові витрати, збройні сили і важке озброєння держави. Військові витрати склали $ 5,3 млрд, що становить частку в 3% ВВП. Країна має добре налагоджену військову промисловість, яка, незважаючи на деякі фундаментальні структурні дефіцити і застарілі технології, є одним з найбільш продуктивних промислових секторів. В рейтингу представлена 151 країна, у трійку лідерів рейтингу увійшли Ізраїль, Сінгапур і Вірменія. В першій десятці мілітаризованих країн світу - Сирія (4-е), Росія (5 місце), Кіпр (6-е), Південна Корея, Йорданія, Греція, Азербайджан. Білорусія займає 11-е місце, США - 31-е. За даними Стокгольмського міжнародного інституту з дослідження проблем миру (SIPRI) в 2014 році Україна експортувала озброєння на загальну суму $ 664 млн. Це поставило її на 9 місце в рейтингу світових торговців зброєю. Експортний товар України склали літаки (229 млн доларів), бронемашини і кораблі (по 139 млн доларів), двигуни (128 млн доларів), ракети (29 млн доларів). За рахунок продажу зброї Україна купує сучасні комплектуючі.

В цілому за останню п'ятирічку Україна наторгувала на 3,8 млрд доларів, посівши 9 місце. У порівнянні з п'ятирічкою 2005-2009 років експорт озброєнь з України зріс більше ніж на 70%. Серед найбільших клієнтів Україні за останні п'ять років були Китай, Росія і Таїланд. Президент України Петро Порошенко поставив «Укроборонпрому» стратегічне завдання вивести країну в топ-5 експортерів зброї.

Водночас, освоєння нової номенклатури продукції вимагає значних капіталовкладень, які зуміли знайти далеко не усі підприємства. В результаті, багато з них просто припинили існування, своїм відходом з ринку закривши цілі напрями оборонної тематики. Особливо постраждали при цьому наукомісткі галузі (ракетобудування, літакобудування, суднобудування, радіоелектроніка).

Відсутність повноцінної нормативно-правової бази, що регламентує дії юридичних і фізичних осіб у частині комерціалізації ІВ, технологій подвійного призначення, значний розмір патентних зборів, встановлений урядом за подання заявок на винаходи та підтримання їх чинності, створює передумови до того, що оборонні підприємства практично не займаються правовою охороною об’єктів інтелектуальної власності (ІВ), створених в процесі виконання оборонного замовлення.

Проблема захисту результатів інтелектуальної діяльності (РІД) - це проблема протидії використанню інформації про РІД, власниками якої є вітчизняні розробники і виробники. Захист може здійснюватися не тільки правовими, а й технічними, економічними, військовими та політичними засобами. Основну увага в цій статті буде приділено економіко-правовим аспектам захисту ІВ.

На рівні суб'єктів виключних прав ІВ важливу роль відіграє патентна охорона. Патентна форма охорони склалася давно, існують численні міжнародні конвенції, розвинені міжнародна та національна інституційні системи правової охорони, цілий ряд судових прецедентів. Перевагою патентної форми охорони РІД є заборона використання не тільки чужих, але й самостійно зроблених розробок, якщо вони вже запатентовані іншими особами. Таблиці 1-2 показують динаміку надходження заявок та видачі патентів на винаходи і корисні моделі за класом F41 (зброя) протягом останніх п’яти років.

Таблиця 1.

Динаміка надходження заявок на винаходи і корисні моделі за класом F41

протягом 2010-2015 (4 місяці) рр.

ОПВ

2010

2011

2012

2013

2014

2015

Усього, у т.ч.

76

65

67

69

79

22

Корисні моделі

49

43

50

48

62

16

Винаходи

27

22

17

21

17

6

 

Таблиця 2.

Динаміка видачі патентів на винаходи і корисні моделі за класом  F41

протягом 2010-2015 (4 місяці) рр.

ОПВ

2010

2011

2012

2013

2014

2015

Усього, у т.ч.

63

63

47

66

68

36

Корисні моделі

44

43

38

52

52

23

Винаходи

19

20

9

14

16

13

 

Як бачимо, загальна кількість поданих патентних заявок майже не змінюється. Водночас невиправдано збільшується кількість заявок і виданих патентів на корисні моделі і зменшується на винаходи.

Однак патентування не є панацеєю. Це обумовлено такими факторами: не всі елементи технологій, які використовуються або передаються в ході ВТС, патентоспроможні (за критеріями новизни, винахідницького рівня, промислової придатності). До того ж критерії патентоспроможності в різних державах різні; патентоспроможні елементи технологій не завжди доцільно охороняти через значні витрати (фінансового, інтелектуального і часового ресурсів) на отримання патентів та підтримання їх чинності. Патентне законодавство багатьох країн допускає вилучення відносно об'єктів, що мають істотне значення для безпеки країни, включаючи продукцію військового призначення (ПВП); патентна охорона має строковий характер (20 років).

Про низьку ефективність винахідницької діяльності в Україні, що становить загрозу економічній безпеці держави, свідчать, зокрема, такі дані. У 2013 р. національними заявниками подано близько 13 тисяч заявок на винаходи і корисні моделі. Водночас, через несплату зборів за підтримання чинності патентів на винаходи і корисні моделі, втратило чинність 9,8 тисяч патентів національних власників (75%). При цьому, як видно з діаграми на рис.1, середній термін розгляду заявок на винаходи до видачі патенту складає близько 2-х років.

Схема 1. Середній строк розгляду заявок на винаходи до видачі патенту

(місяці)


 

За даними Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) як першу країну в номінації «Своєчасна подача міжнародних патентних заявок» визначено Ізраїль. За статистикою 99,7% патентних заявок, поданих громадянами Ізраїлю, проходять розгляд з видачею патенту за 4 тижні. В Україні має бути використано зарубіжний досвід (США, Китай, Великобританія, Корея, Японія) прискореної експертизи заявок на винаходи. Для цього існують відповідні законодавчі підстави. Адже стаття.6 нової редакції Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, N 19-20, ст.166), зокрема передбачає:

«Для реалізації середньострокових пріоритетних напрямів державою запроваджуються заходи щодо:

2) першочергового розгляду заявок на винаходи, що відповідають середньостроковим пріоритетним напрямам загальнодержавного рівня».

Проте Державною службою інтелектуальної власності України в цьому плані поки що нічого не зроблено.

Україна також значно відстає за показником зарубіжного патентування. За даними ВОІВ, Україна входить до четвертої десятки країн, що здійснюють зарубіжне патентування винаходів за процедурою РСТ. Водночас, кількість поданих заявок залишається у сотні разів меншою, ніж у США, Японії та Німеччині і становить лише 0,08 % загальної кількості. Значна частина потенційно значимих винаходів, отриманих українськими винахідниками, заявляються напряму в патентні відомства зарубіжних країнах без подання попередньо заявки в патентне відомство України. Несанкціонований виток винаходів, т.з. «патентна міграція» з України зростає. Рівень (патентів-втікачів) складає 10-12% щорічного обсягу патентування. Найбільш активні сектори міграції – медичні препарати, ІТ технології (системи та обладнання), фармакологія. Розширюється географія міграції: Російська Федерація, (51%), США (11%), Пів. Корея (9%), Тайвань (3%), Німеччина (2%).

Згідно річного звіту Роспатенту за 2014 рік, серед іноземних заявників з 15 країн з найбільшою кількістю заявок і отриманих патентів на корисні моделі в останні роки на другому місці знаходиться Україна (153 заявки (79 з них подані юридичними особами і 74-фізичними) і 142 отриманих патентів).  А вже потім ідуть Китай, Німеччина та інші країни.

Низькі показники патентування українських винаходів в зарубіжних країнах свідчать про патентну незахищеність продукції, що експортується з України, та обумовлює суттєві ризики її експорту.  Тому гостро постає проблема несанкціонованого копіювання продукції військового призначення. Копіювання здійснюється поза ліцензійних відносин. Закуповуються зразки зброї, а потім здійснюється їх детальний технічний аналіз (реінженіринг - зворотне конструювання) з подальшим відтворенням під зміненими назвами. Специфіка цієї сфери полягає також в тому, що дуже складно здійснити процес «контрольної закупівлі» контрафактних зразків, адже продаж озброєння - сфера дуже делікатна. Особливістю правової охорони у сфері ВТС є також необхідність дотримання режиму державної таємниці, що перешкоджає патентній охороні, коли відомості про винахід повинні бути розкриті і опубліковані.

В умовах фінансово-економічної кризи, особливо важливого значення набуває охорона РІД в режимі ноу-хау (комерційної таємниці).  Критично важливим є забезпечення охорони конфіденційної інформації, що становить комерційну таємницю, або ноу-хау. У міжнародних договорах з охорони інтелектуальної власності вони також іменуються «trade secrets» і «undisclosed information».  Вимога про охорону відповідних відомостей міститься, зокрема, в Угоді про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС), укладеної у 1994 р. в рамках СОТ. У законодавствах багатьох країн така охорона регулюється законами про комерційну таємницю, або частіше - законодавством про недобросовісну конкуренцію (в Україні це  Закон «Про захист від недобросовісної конкуренції»). Зазначимо, що в Україні і досі законодавчо не врегульовані питання охорони службової конфіденційної інформації, комерційної таємниці, зокрема, «ноу-хау». Водночас, спеціальні закони про охорону комерційної таємниці  вже давно діють в Молдові (1994 р.), Киргизстані (1998 р.), Туркменістані (2000 р.), Азербайджані (2001 р.), Російській Федерації (2004 р.), Таджикистані (2008 р.), Білорусі (2013 р.).

Серед дослідників нині досить поширеною стає тенденція щодо охорони РІД в режимі комерційної таємниці (ноу-хау), як більш перспективної, ніж захист патентом. Адже патенти з самого початку були призначені для того, щоб стимулювати виведення винаходів з комерційної таємниці. В ієрархії способів підвищення конкурентоспроможності інноваційного бізнесу патентна охорона для багатьох іноземних компаній стоїть на п'ятому місці після захисту у вигляді «ноу-хау», скорочення терміну освоєння інновації, власне виробництва, продажу супутніх товарів чи послуг.

Форма охорони в режимі ноу-хау позбавлена низки проблем патентної охорони. Вона не обмежена термінами дії, не вимагає опублікування відомостей, а також великих витрат на реєстрацію. Водночас, їй притаманні два принципових недоліки: 1) неможливо заборонити використання ноу-хау тим особам, які отримали відповідні відомості самостійно і добросовісно; 2) права на ноу-хау можна порушити, організувавши витік відповідної інформації.

Нещодавно у ЗМІ пройшла інформація, що Служба безпеки України спільно з Кабінетом міністрів України працюють над створенням захищеного державного фонду для ноу-хау розробок, документації та обладнання у сфері військово-промислового комплексу. За рішенням прем'єра всі ноу-хау, вся документація під грифом «таємно», а також документація, власником якої є держава, особливо на підприємствах ВПК, взята під особливий контроль, інвентаризована. Поки що бажане видається за дійсне. Водночас реалізація цієї ініціативи є надзвичайно важливою.

Ось досвід у цьому напрямі нашого північного сусіда. У Російській Федерації Роспатент здійснює контроль і нагляд у сфері правової охорони та використання РІД цивільного, військового, спеціального і подвійного призначення, створених за рахунок бюджетних асигнувань федерального бюджету. Відповідно до повноважень, закріплених у Положенні, затвердженому постановою Уряду Російської Федерації від 21 березня 2012 № 218 «Про Федеральну службу з інтелектуальної власності», з метою контролю та нагляду у сфері правової охорони та використання результатів інтелектуальної діяльності цивільного, військового, спеціального і подвійного призначення, створених за рахунок бюджетних асигнувань федерального бюджету, проводить перевірки діяльності державних замовників та організацій - виконавців державних контрактів, що передбачають проведення науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт. Роспатентом здійснюється інформаційно-аналітичне забезпечення ведення Єдиного реєстру результатів науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт військового, спеціального та подвійного призначення, права на які належать Російської Федерації (Єдиний реєстр). У Єдиному реєстрі міститься 22849 об'єктів обліку, в т.ч. за 2014 р. в нього внесено 2738 об'єктів обліку, на які оформлені реєстраційні свідоцтва з одночасним присвоєнням кожному об'єкту обліку унікального реєстрового номера, що на 10% більше, ніж за 2013 рік. Розпорядженням Роспатенту затверджено Методичні рекомендації щодо включення до договорів (контрактів) у сфері військово-технічного співробітництва положень, що стосуються визначення умов використання і забезпечення правової охорони результатів інтелектуальної діяльності, що використовуються та отримані в ході двостороннього військово-технічного співробітництва.

Верховна Рада України 23 липня 2014 р. провела Парламентські слухання «Обороноздатність України у ХХІ столітті: виклики, загрози та шляхи їх подолання». Ось деякі фрагменти з виступів учасників цих слухань:

Головним пріоритетом інноваційної діяльності у сфері ОПК має стати оснащення Збройних Сил України (ЗСУ) модернізованими та новітніми озброєннями військовою технікою. При цьому у короткостроковій перспективі основні ресурси варто спрямувати на оснащення ЗСУ сучасними комплектами індивідуальної екіпіровки та спорядження особливо для дій у ночі, засобами закритого зв'язку, навігації, розвідки та життєзабезпечення, сучасними броньованими  автомобілями типу «Дозор-Б» та «КрАЗ-АСВ», бронетранспортерами типу БТР-4, протитанковими та переносними протиповітряними ракетними комплексами, засобами розвідки закритого зв'язку, управління навігації життєзабезпечення, модернізованим вертольотами (Мі-24, Мі-8), обладнаними системами розвідки, закритого зв'язку, навігації, захисту від ракет ПЗРК. У середній та довгостроковій перспективі ЗСУ повинні отримати новітні засоби розвідки та радіоелектронної боротьби, автоматизовані системи управління протиповітряної оборони, бойові, авіаційні комплекси, кораблі тощо. Для цього необхідно вже сьогодні внести зміни до відповідних державних програм та планів. На жаль, досі у жодному міністерстві не визначено повноваження щодо формування військово-промислової політики.

Протягом 10 років не виконується жодна державна програма розвитку озброєння, військової техніки, в т.ч. і за 2 роки програми
2013-2017 року. Причина всім відома - фінансування за залишковим принципом. Фактично відбувалося проїдання бюджету, і не більше того. У 2008 р. був випущений ескізний проект, а в 2009 р. були усунені всі численні зауваження щодо проекту багатофункціонального оперативно-тактичного ракетного комплексу. З 2010 р. радник Президента України В.П. Горбулін всіма правдами і неправдами намагався умовити всіх трьох міністрів оборони дати проекту зелене світло. Відповідь була одна: «Генеральний штаб заперечує». Якби цей проект було реалізовано, то бронетанкову колону ворога у Луганській області можна було вражати на відстані 250 кілометрів.

Як зазначає академік НАН України Б.В.Гриньов у збройних конфліктах чудово зарекомендували себе нові українські БТР-4. Їх підвищена стійкість забезпечується, зокрема, тим, що з середини вони укріплюються ківларом, який в Україні не виробляється. Для виробництва бронежилетів, які б змогли протистояти снайперським та крупнокаліберним кулям, також потрібен імпортний ківлар. Сьогодні ми комплектуємо наші нові танки та БТРи французькими тепловізорами, хоча власні інфрачервоні матриці розроблено, але не налагоджено їх серійне виробництво. В Україні затверджено шість пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, чотири з яких певним чином стосуються ВПК. В країні 30 головних розпорядників бюджетних коштів на науку, але немає цільової науково-технічної програми розвитку перспективних досліджень для цілей ВПК, тому що відсутній орган, що відповідає за координацію розвитку науки в цілому та її застосування для потреб країни, насамперед, її обороноздатності.

Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України розроблено унікальний засіб засекречування «Гарант-Т», аналогів якому немає в світі. Він дозволяє уникнути можливості компрометації у разі його захоплення, що не реалізовано в жодному із існуючих засобів КЗІ. Такі засоби засекречування четвертого покоління мають бути впроваджені в усі силові структури. Це дасть можливість здійснювати безпечний обмін інформацією з найвищим грифом секретності.

На закупівлю безпілотників в бюджеті закладено 240 млн грн, водночас в країні цією тематикою займаються вже близько 40 підприємств. Можливо, краще, порівнявши світовий досвід і технічні проблеми, піти на спільне виробництво БЛА з іноземним партнером? Адже технічне завдання на український безпілотник і модернізований вертоліт було видано ще 2007 року. Водночас ніхто не прорахував, що вигідніше – клепати півтора десятка різних видів БЛА на коліні чи створити спільне виробництво на ДП «Антонов», яке ще в радянський час займалося цією проблемою.

Держконцерн «Укроборонпром» налагодив виробництво протитанкових ракетних комплексів. ПТРК «Стугна-П», розроблених державним конструкторським бюро «Луч» в 2010 р. Базова версія складається з встановленої на тринозі пускової установки, контейнера для ракет, приладу наведення і пульта дистанційного керування, який дозволяє операторові робити пуск на відстані. Українські винахідники (організація «Тризуб СІЧ”) розробили сплав для міцних і дешевих бронежилетів. Всі види від автоматичного до снайперської зброї були випробувані на пластинах, сплав для яких винайшли українські фахівці. Головне - це ціна. Бронежилети подібного рівня захисту на ринку коштують понад 5 тисяч гривень. Собівартість вітчизняного обійдеться в 1,5 гривень. Зараз винахідники займаються патентуванням сплаву для пластин.

Українськими винахідниками сконструйовано також бойові броньовані машини «Дозор-Б» харківської розробки. За інформацією ЗМІ «Ганьбою України стало те, що українські розробники, не знайшовши застосування цій машині в своїй країні, змушені були продати ліцензію на її виробництво іноземним виробникам».

При переозброєнні ЗС України, там де це можливо, ставку треба робити насамперед на продукцію вітчизняного ОПК. Адже, маючи високі бойові й технічні характеристики, вона водночас дешевша за іноземну. Водночас, поглиблення міжнародної кооперації відкриває Україні нові ринки, дозволяє вітчизняному ОПК освоювати інноваційні рішення та розширювати лінійку продукції. Державний концерн «Укроборонпром» домовився з компанією Lubawa SA (Польща) про створення спільного виробництва.з випуску бронежилетів.

ДП «ДККБ» Луч», що входить до складу ДК «Укроборонпром», в рамках виставки «Eurosatory-2014» вперше представило продукт, створений в кооперації з канадською компанією «STREIT Group» - БТР VARAN-APC. На бронетранспортер з колісною формулою 6Х6 встановлено український бойовий модуль «Сармат». У виробі реалізований безредукторний механізм повороту, який якісно покращує процес наведення і супроводу цілі. Модуль призначений для оснащення лінійки бойових машин, малих кораблів, катерів берегової охорони.

На виставці «СТТ 2014» в Москві КрАЗ показав нове самохідне шасі КрАЗ Н27.3ЕХ (8х8). Машину відрізняє незвичайна для КрАЗ компоновка - двигун знаходиться позаду кабіни. Вантажопідйомність шасі становить 27 т, що дозволяє монтувати на нього важке обладнання для будівельного і нафтогазового комплексів. Вже на третій день виставки шасі було продано одному з російських машзаводів для встановлення потужного кранового обладнання (а можливо і ракетного комплексу).

Інтелектуальні та фінансові ресурси мають бути спрямовані на технологічне оновлення виробничої бази ОПК та удосконалення взаємодії між наукою і виробництвом. При цьому розробка основоположних документів і національних стандартів у сфері озброєнь та військової техніки має бути гармонізована з відповідними міжнародними документами, документами Європейського Союзу та національними документами країн-членів НАТО.

Для ефективної взаємодії вітчизняних оборонних підприємств з партнерами із країн НАТО і ЄС необхідне відповідне нормативно-правове забезпечення: 1) Закони України: «Про оборонну промисловість (оборонно-промисловий комплекс) України»; «Про виробництво (імпортування) озброєння та військової техніки»; «Про військово-технічне співробітництво України з іноземними державами»; «Про комерційну таємницю»; «Про режим інвестування в оборонно-промислову сферу України».

Міноборони України у 2015 р. отримало  фінансування на рівні
44,6 млрд. грн (майже 2 млрд. дол.). Уряд затвердив рекордне Державне оборонне замовлення на 2015 р. на рівні витрат на нові ОВТ 14 млрд. грн. (майже 600 млн. дол.). Передбачено спрямувати до 15% коштів на закупівлю ОВТ за кордоном. Крім того, заплановано проведення низки науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок». Необхідно передбачити кошти на забезпечення правової охорони РІД.

В нових умовах військової агресії Росії проти України став можливим стрибок у розвитку ОВТ для національної армії, і у т. ч., за рахунок ВТС. Однак РІД України у цій сфері не захищені. Україні необхідна диверсифікація іноземних джерел постачань оборонних технологій і безпосередньо озброєнь для потреб військової організації держави. Орієнтація на західні технології стає обов'язковим питанням розвитку оборонного потенціалу України. На думку експертів, нині Україна перетворилася на потужний ринок оборонних технологій. Тільки з початку 2015 р. до ЗСУ було поставлено понад 50 нових зразків ОВТ. Водночас в Україні донині відсутній єдиний координатор ОПК, який узяв би на себе питання розподілу державного оборонного замовлення, імпорту оборонних технологій та захисту РІД України.

 

Геннадій АНДРОЩУК,

головний науковий співробітник, завідувач лабораторії правового забезпечення розвитку науки і технологій НДІ інтелектуальної власності НАПрН України