Поиск по сайту:
Комментарии
04 ноября 2015 23:30

Ігор ФЕДИК: ПЕРЕОЗБРОЄННЯ АГРЕСОРА: СТАН, ПЕРСПЕКТИВИ, ПРОБЛЕМИ

На сьогодні в Росії в умовах наростаючого протистояння із Заходом цілком передбачувано відбувається активізація роботи з виробництва нових зразків ОВТ для всіх видів ЗС. Незважаючи на це, передача нового та модернізованого озброєння у війська супроводжуватиметься значними проблемами, серед яких основними є економічна криза в державі, відсутність через санкції доступу до новітніх технологій, які є на Заході, а також виробничі обмеження російського ОПК.

 

Ракетні війська стратегічного призначення (РВСП)

На сьогодні основу ядерного стримування РФ складають РВСП і морський компонент Стратегічних ядерних сил (СЯС) РФ. З огляду на це, серед всіх програм переозброєння даний вид ЗС має перевагу в фінансуванні. Також, зосередження уваги на розвитку РВСП зумовлено і тим, що в наслідок недофінансування даного виду ЗС в 1990-х рр., було суттєво скорочено кількість підводних човнів з міжконтинентальними балістичними ракетами (МБР), а також стратегічних бомбардувальників. Поряд з цим було скасовано й роботу над новим поколінням ядерної зброї та її носіями, розпочату ще в радянський період. Сьогодні ж до цих проблем додались ще суто технічні і логістичні, зокрема, пов'язані з питаннями поставки запасних частин та обслуговування ракет. Як наслідок вищезазначеної ситуації, сьогодні збільшено фінансування робіт з модернізації системи ПРО, системи раннього попередження про ракетну атаку, а також розробки і модернізації нових стратегічних балістичних ракет.

Так, найбільшою на сьогодні ракетою, що розробляється в РФ, є МБР «Сармат», здатна нести 10 індивідуально керованих боєголовок, яка повинна замінити ракети типу РС-36М «Воєвода». З огляду на це, необхідно буде також проводити модернізацію шахт, які на сьогодні пристосовані до параметрів «Воєводи». Відповідно до попередніх планів, перший прототип ракети повинен бути завершений до кінця цього року. При цьому, якщо програма не буде супроводжуватись проблемами, то РВСП повинні отримати нову ракету не раніше ніж через 5 років (хоча, відповідно до затверджених раніше планів, «Воєвода» має бути виведена зі строю до 2019 р.).

Протягом останніх років РВСП булла передана МБР шахтного базування РС-24 «Ярс». В даному контексті слід зазначити, що дані ракети планується встановити на пускові платформи МБР залізничного базування «Баргузин», які планують використовувати в РФ. Також завершено роботу над меншою МБР - РС-26 «Рубеж», яка має дальність 11000 км і може переносити до 4 боєголовок.

Надалі триває робота над МБР дальньої дії «Булава», призначеної для ПЧ проекту 955 «Борей». Проте з огляду на негативні результати випробувань «Булави», початкова версія ракети була суттєво допрацьована, а їх замовлення зменшено.

Також, РВСП було передано дві версії ракет Р-29РМУ2 – «Синева» і «Лайнер», якими оснащуються АПЧ проекту 667 БРДМ «Дельфін». В даному контексті слід зазначити, що повернутися до модернізації ракети Р-29РМУ2 змусили проблеми з «Булавою».

Незважаючи на посилення напруги у стосунках із Заходом та запланованим переозброєнням свого ядерного потенціалу, РФ не планує виходити з нового договору СНО-2010, оскільки крім негативних політичних наслідків це створить занадто великий тиск на ОПК і ЗС РФ. З огляду на це, у відповідь на розвиток системи ПРО США, російська сторона намагатиметься не стільки збільшувати кількість ядерних боєголовок і засобів їх доставки, скільки проводити їх технологічне вдосконалення.

В свою чергу, для ефективного виконання завдань, що стоять перед СЯС РФ, необхідно буде також відновити систему раннього попередження про ракетний напад, у тому числі її супутникову складову, яка протягом останнього десятиліття була занедбана і на сьогодні потребує доопрацювання.

Вищезазначені заходи, а також роль ядерного компоненту в стратегії стримування РФ, вказують на те, що у разі скорочення видатків на оборону, його цей процес торкнеться найменше.

 

ВПС

В питанні технічного переоснащення ВПС РФ особлива увага приділяється розширенню можливостей стратегічної авіації. Так, протягом останнього часу в війська було передано модернізовані бомбардувальники типу Ту-160 (завершення їх модернізації заплановано на 2019 р.) і Ту-95МС (в 2015 р їх польоти були припинені через дві аварії літаків даного типу).

На сьогодні в складі ВПС знаходяться 15 Ту-160 і 1 модернізований Ту-160М. Також, ведуться роботи над Ту-160М2, серійне виробництво якого, відповідно до планів, повинне розпочатись в 2023 р. Також було модернізовано літак типу Ту-95МС, зокрема, шляхом добавлення до його зовнішньої підвіски ракет Х-101 і Х-102. Незважаючи на обмеження таким чином дальності дії літака з 10500 км до 7000, наявність нових ракет з дальністю дії на 2000-2500 км, більшою ніж в ракет Х-55 (які на даний час знаходяться на озброєнні Ту-95МС), дасть змогу літакам здійснювати їх пуски, не входячи в зону дії ППО ймовірного противника.

В свою чергу, відповідно до плану, до 2018 р. мають пройти модернізацію 30 бомбардувальників типу Ту-22М3 (до кінця 2015 р. ВПС РФ мають отримати 12 літаків даного типу).

В той же час ведуться роботи над розробкою стратегічного бомбардувальника п'ятого покоління з дальністю дії 12000 км. За попередніми даними, введення його в експлуатацію планується на 2020 р., але, з огляду на фінансові і технологічні проблеми,  процес може затягнутись на щонайменше три-п'ять років.

Найбільш очікуваною новинкою в ВПС РФ є винищувач п'ятого покоління Т-50 (ПАК ФА), який на сьогодні проходить тестові випробування, що відповідно до планів мають завершитись в 2016 р. Це в свою чергу означає, що дані літаки будуть надходити на озброєння ВПС РФ не раніше 2025 року. Проте, проект ПАК ФА супроводжуються рядом проблем, основною з яких є його силова установка. Проблему також становить розробка озброєння для нього, а саме: нових ракет «повітря-земля», «повітря-повітря» і керованих бомб. Причинами вищевказаних проблем є фінанси, а також те, що частина озброєння знаходиться в процесі модернізації і поки не пройшла всіх необхідних випробувань.  

Як наслідок вищезазначених проблем, МО РФ скоротило заплановану в рамках державного плану технічного переозброєння закупку винищувачів Т-50 з 52 до лише 12 літаків. А Індія, яка раніше планувала закупити літаки даного типу для своїх ВПС, на сьогодні взагалі відмовилася від цього.

З огляду на це, досить ймовірним є те, що протягом найближчих років винищувально-бомбардувальна авіація РФ буде переоснащуватись за рахунок закупки бомбардувальників Су-34 і винищувачів Су-35.

Незважаючи на те, що Франція відмовилася від поставки в РФ 2 кораблів «Містраль», російська сторона не припиняла роботу над вертольотами Ка-52К (палубний варіант Ка-52). Перші чотири вертольоти даного типу були замовлені в 2012 р. Проте, на сьогодні не відомо чи буде закінчено роботу над будівництвом цих вертольотів, оскільки в РФ поки що є тільки один корабель проекту 1174 «Иван Рогов», здатний приймати чотири десантні вертольоти Ка-29. Таким чином, подальше виробництво Ка-52K залежить від успіху програми зі створення десантних кораблів «Лавина» і «Прибой».

Загалом, переоснащуючи власний авіапарк, ВПС РФ модернізує перш за все існуюче обладнання і не розробляє нові конструкції, що, зокрема, зумовлено браком нових проектів. Особливе місце в процесі модернізації авіапарку займають літаки стратегічної авіації, які є важливими для РФ не лише з т.з. оборони й пропаганди, але й для перевірки часу та механізмів реагування ЗС країн НАТО.

Незважаючи на те, що відповідно до російських стратегічних документів, авіація повинна використовуватися для підтримки сухопутних підрозділів не тільки в під час звичайних наземних операцій, але й під час застосування сил швидкого реагування (особливе місце тут займають сучасні вертольоти) і під час розвідувальних операцій, можливості нестратегічної авіації ВПС РФ проводити такі операції, напряму залежать від темпів модернізації існуючого обладнання, які сьогодні уповільнились не лише через відсутність фінансування, а й перш за все через західні санкції, які перешкоджають імпорту основних компонентів авіоніки з країн ЄС.

 

СВ

Тенденції, які можна спостерігати в процесі переозброєння СВ, свідчать про те, що протягом найближчих років в СВ РФ планується не лише модернізація ОВТ, але і його уніфікація. На даний час частини і підрозділи СВ мають значну кількість озброєння, яке відрізняється одне від одного, що в свою чергу, викликає проблеми не тільки з підготовкою екіпажів, а й з обслуговуванням і постачанням запасних частин. З огляду на це, ставка була зроблена на створення нових уніфікованих конструкцій. В результаті, на приклад, було створено важку гусеничну платформу «Армата», на базі якої створюється танк Т-14, БМП Т-15 і важкий БТР-40. А це в свою чергу може свідчити про те, що на оперативному рівні в бронетанкових військах СВ РФ продовжуватиме застосовуватись тандем танк-БМП.

Також в РФ ведеться робота над іншими універсальними платформами, зокрема, міжвидовою дволанковою гусеничною платформою «Арктика»,  легкою колісною БРДМ-3 та легкою гусеничною «Курганец», яка призначена для БМП і БТР «Курганец-25». Крім того, відповідно до планів, до 2019 р. СВ РФ планують отримати БТР «Бумеранг» (до початку виробництва «Бумеранга» основним БТР СВ РФ залишатиметься БТР-82А), а також СГ «Коаліція-СВ». Також, слід зазначити, що разом із переоснащенням своїх бронетанкових військ, в РФ планують збільшити й їх чисельний склад. Так, на приклад, разом із формуванням у наступному році І гвардійської танкової армії, в РФ може бути створене друге таке формування, а саме: ІІ танкова армія. 

Що стосується легкої броньованої техніки, то у квітні 2015 року було видано розпорядження про прийом у ЗС РФ нових версій легкого тактичного автомобіля «Скорпіон-2» (дослідна експлуатація розпочалась в 2010 р.), які є адаптовані для перевезення вертольотами, і можуть використовуватись зокрема, в спецпідрозділах. В той же час, в питанні виробництва автомобілів даного типу на сьогодні існують певні проблеми, які зокрема стосуються досить великої частки імпортних комплектуючих і обмежених можливостей компанії-виробника - ЗАТ «Корпорация Защита». Тому, на сьогодні компанія, як і раніше, працює над двома автомобілями сімейства Скорпіон – ЛША і ЛША-Б.

В цілому, збільшуючи бойові можливості СВ (а особливо - спецпідрозділів), РФ також намагається підвищити свої оперативні можливості стосовно конфліктів низької інтенсивності. Даний факт є особливо важливим для безпосередніх сусідів РФ, зокрема, України, оскільки він свідчить про те, що РФ на сьогодні хоче мати всі необхідні інструменти для втручання у їх внутрішні справи. 

Разом із модернізаційними тенденціями, очевидним є також бажання РФ уніфікувати своє ОВТ, що є дуже важливим як для ефективності підготовки військовослужбовців (особливо строкової служби), утримання і обслуговування ОВТ, так і для логістичних можливостей (наприклад, легше адаптувати залізничні платформи для перевезення зброї одного типу).

Також, слід зазначити, що процес посилення ролі звичайного озброєння, особливо СВ, цілком відповідає військовій доктрині РФ, в якій відображено концепцію неядерного стримування, і яка передбачає підтримання високої бойової готовності звичайних сил для протистояння будь-якій агресії та участі в конфліктах нового типу з асиметричними засобами і способами боротьби.

З огляду на вищезазначене, в найближчій перспективі можна буде спостерігати прагнення РФ максимально посилити власні СВ в межах своїх теперішніх фінансових і технологічних можливостей.

ВМФ

Протягом останніх років, ВМФ РФ був найбільш недофінансованим видом ЗС. Так, на сьогодні, за оцінками деяких російських експертів, лише чверть з 215 кораблів може брати участь в операціях у відкритому морі, а решта – лише в прибережних водах. Тому, на сьогодні перед командуванням ЗС РФ стоїть завдання не лише з модернізації флоту, але й з забезпечення його здатності проводити морські і океанічні операції.

Що стосується власне ОВТ, то протягом найближчих місяців, після майже двох років затримки, в стрій ВМФ буде введено три кораблі логістичного забезпечення проекту 23120 «Ельбрус». Перший з них, призначений для Північного флоту, був спущений на воду в червні ц.р., інші два будуть передані ЧФ і ТОФ. При цьому слід зазначити, що відповідно до попередніх планів, перший корабель мав бути переданий Північному флоту в 2014 р., а наступні два – в період з 2015 по 2016 р.

Також ЧФ РФ планують посилити за рахунок ПЧ проекту 636.3 (модернізована версія ПЧ «Варшавянка»). Останні два ПЧ даного проекту, зокрема, «Великий Новгород» і «Колпино», повинні бути прийняті на службу в 2016 р. (їх будівництво розпочалося в 2014 р.). Місцем їх постійного базування повинен бути Новоросійськ, проте, там на сьогодні тривають роботи зі створення для цього необхідної інфраструктури.

В свою чергу, Балтійському флоту було передано 3 десантні катери проекту 21820 «Дюгонь». Також, цього року Балтійський флот повинен отримати прототип тральщика проекту 12700 Олександрит «Александр Обухов». На сьогодні МО РФ замовило ще 3 кораблі даного проекту, які повинні бути прийняті на службу в 2016-2018 рр.

В той же час, в ВМФ РФ відчувається дефіцит багатоцільових кораблів, здатних діяти в каналах з невеликою глибиною, що є особливо характерним для Балтійського моря. З огляду на це, є очевидним, що протягом найближчих років, ВМФ РФ зосередить свої зусилля на поступовій закупівлі (в основному для Балтійського флоту, але також і для Чорноморського і Каспійської флотилії) багатоцільових катерів проекту 23370, які можуть використовуватись в пошукових та аварійно-рятувальних операціях, підводних робіт.

В свою чергу, для ТОФ на сьогодні основним є отримання багатоцільових фрегатів проекту 22350, які є першими кораблями свого класу, повністю розробленими після розпаду СРСР. Перший з них, «Адмірал флоту Радянського Союзу Горшков», має увійти в експлуатацію восени 2015 р., - майже через три роки затримки. Загалом, ВМФ РФ повинен отримати 6 кораблів цього типу, хоча державний план переозброєння передбачає до 2020 р. отримати 8 кораблів. Проте, своєчасне введення в експлуатацію даних фрегатів є під великим питанням не тільки через фінансові проблеми, але й через необхідність закупівлі за кордоном окремих вузлів і комплектуючих. Зокрема, на сьогодні через розрив ВТС з Україною, РФ отримала тільки два ГТД для фрегатів цього типу, що означає, що введення в експлуатацію тих кораблів, що знаходяться на стадії виробництв, може бути перенесено на невизначений термін.

В той же час, на сьогодні РФ має проблеми з будівництвом корветів проекту 20385 і, швидше за все, замість них буде реалізовувати проект 20386 (обидва проекти є модифікаціями проекту 20380). ДКР корвета проекту 20385 «Гремящий» мав увійти в експлуатацію в 2015 р, проте, досі ще не спущений на воду (в будівництві ще знаходиться корвет "Проворний"). Причиною цьому є як фінансові проблеми (виробництво даного корвета є набагато дорожчим, ніж його попередника - фрегата проекту 20380), так і технологічні, зумовлені західними санкціями. Зокрема, для проекту 20385 планувались двигуни німецької компанії MTU, проте через санкції контракт було розірвано. На сьогодні цим двигуном був оснащений лише «Гремящий», але в майбутньому може виникнути проблема з тим, що російська сторона не зможе його самостійно обслуговувати.

Певні проблеми для ВМФ РФ створив також і розрив контракту на поставку двох вертольотоносців «Містраль». Так, після розриву контракту з французькою стороною, Командування ВМФ вирішило відмовитись від чотирьох великих десантних кораблів проекту 11711 (перший - «Иван Гриен», вже ввійшов в експлуатацію, а програма закінчиться передачею «Петра Моргунова»), а зекономлені гроші, таким чином, будуть витрачені на будівництво десантних кораблів «Лавина», які повинні замінити плановані раніше «Містралі».

З огляду на вищезазначене, є очевидним те, що на сьогодні ВМФ РФ має проблеми, пов'язані не лише з віком існуючого обладнання, але й з затримками в постачанні кораблів, замовлених протягом останніх років. Більш того, дані затримки найімовірніше збережуться і в подальшому, з огляду на обмеження, викликані санкціями, розірвання ВТС з Україною та проблемами з бюджетом, які протягом найближчих років будуть поглиблюватись. Як наслідок, для того, щоб російські верфі змогли відновити виробництво кораблів, знадобиться не менше двох років і фінансування у розмірі близько 10 млрд рублів.

 

ВИСНОВКИ

1. На сьогодні з одного боку РФ намагається наростити процес виробництва нового ОВТ, проте, нові зразки, з огляду на ряд проблем, скоріш за все, будуть прийняті на озброєння щонайменше через декілька років і в обмежених кількостях. На це, зокрема впливають відсутність конкурентності та необхідність виправлення наслідків багаторічного недофінансування в секторі ОПК, особливо в сфері військової радіоелектроніки.

2. Незважаючи на політичну волю технічної модернізації збройних сил, проблемою РФ може бути нестача коштів, що є наслідком економічної кризи і падіння цін на енергоносії. Проблемою є також західні санкції. І хоча в РФ намагаються стати незалежними від імпорту комплектуючих або обмежити його країнами, які вважаються союзниками або партнерами - як Білорусь чи Китай - створення власних виробничих потужностей в РФ може зайняти декілька років.

3. На сьогодні в РФ як і раніше існує брак новітніх технологій та недостатні виробничі потужності, що означає, що початок масового виробництва більшості зразків ОВТ розпочнеться найближче через два-три роки.

4. На сьогодні очевидним є те, що в результаті санкцій, російське суднобудування матиме проблеми з передачею ВМФ замовлених кораблів, зокрема, з огляду на те, що переважна більшість з них має бути оснащена імпортними ГТД.

5. Загрозою для реалізації програми технічного переозброєння ЗС РФ протягом найближчого часу залишатиметься також і корупція. За незалежними оцінками, на сьогодні за даною статтею судовими органами розглядається близько 190 справ.

6. Інші проблеми, зокрема, включають в себе високу частку держави в тендерних процедурах і надто оптимістичні припущення про введення в експлуатацію нового ОВТ. Наприклад, що стосується програми виробництва винищувача Т-50, то на неї передбачено лише чотири роки (для порівняння, в США програму виробництва винищувача п'ятого покоління F-22 було розпочато в 1991 р.).

7. Через поступове збільшення вартості комплектуючих (у тому числі, через ослаблення рубля) РФ буде приречена на перерозподіл бюджетних видатків з одних статей на інші. В даному контексті слід зазначити, що фінансування процесу переоснащення ВПС і РВСП, через їх стратегічне значення, відбуватиметься без змін.

8. В той же час, для інших видів ЗС, в умовах поглиблення економічної кризи, існує загроза недофінансування не лише замовлень готової продукції, але й науково-дослідних робіт над новітнім озброєнням.

Ігор Федик,

експерт-оглядач інформаційно-консалтингової компанії Defense Express