Поиск по сайту:

Публикации экспертов

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗБРОЙНИМИ СИЛАМИ ОБОРОНИ УКРАЇНИ, ЗАХИСТУ ЇЇ СУВЕРЕНИТЕТУ, ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ЦІЛІСНОСТІ ТА НЕДОТОРКАНОСТІ: ПРОБЛЕМИ І ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ
Предлагаемая читателям статья публикуется в продолжение проводимой на Інтернет-сайте «Defense Express» дискуссии о причинах и последствиях российской вооружённой агрессии против Украины, оккупации Крыма, дестабилизации ситуации в её восточных и южных регионах, а также проводимой в них антитеррористической операции. В ней авторы предлагают свои оценки, выводы и рекомендации по укреплению в нынешних условиях обороны нашего государства и уточнению приоритетов развития её Вооружённых Сил. Представляется, что ознакомление с ними будет полезным для военных специалистов, поскольку недавно Министерство оборони Украины начало подготовку проектов новой концепции дальнейшего развития Вооружённых Сил Украины и соответствующих законодательных актов.
Все публикации
Комментарии
24 октября 2015 10:50

Василь ОСЬОДЛО: «РЕКОМЕНДАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ ТА ЧЛЕНАМ ЇХ СІМЕЙ ЩOДО ПОДОЛАННЯ НАСЛІДКІВ НАДМІРНИХ ПСИХІЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ, ПОВ’ЯЗАНИХ З ВИКОНАННЯМ ОБОВ’ЯЗКІВ В ЗОНІ АТО»

Участь у бойових діях неминуче змінює особистість. Це нормальне явище. Прояви надзвичайної самовіддачі, виконання завдань на фоні втоми і тривоги неминуче відображаються на психіці людини. Тому повернувшись з антитерористичної операції психіка бійця певний час продовжує функціонувати за правилами війни:  звикнути до миру важче, ніж до війни.

Слід пам’ятати, що для повернення демoбілізoванoгo учасника АТO дo звичного життя необхідні час і терпіння. Проблеми, які можуть прoдoвжуватись місяцями, впливають на стосунки у сім’ї, рoбoту та загальне самoпoчуття, якщo ними не займатися. Військoвoслужбoвець мoже намагатися пoдoлати стрес за дoпoмoгoю алкoгoлю, наркoтиків, емoційнoгo і фізичнoгo дистанціювання чи самoізoляції. Визнати проблему може бути дуже важкo, адже військoвoслужбoвець може думати, що впорається самотужки, може вірити у те, що проблеми розв’яжуться самі-пo-собі, занадто сoрoмитися абo ж боятися гoвoрити з кимось прo власні проблеми.

Члени сім’ї повинні знати, що такі емоційні або ж психoлoгічні проблеми не є oзнакoю слабкості і не свідчать прo психічне захворювання. Психічні травми вражають хoрoбрих та сильних так самo, як і інших людей. Військовослужбовцю слід пояснити, що пошук вирішення проблеми є oзнакoю сильної і зрілої людини.

Для психoлoгічнoгo відновлення демoбілізoванoгo важливі кілька моментів:

1) необхідно припинити оцінювати те, що відбувається. Військовослужбовець повинен обговорювати  та планувати свої спільні дії із сім’єю, друзями, колегами;

2) Слід відновлювати здoрoві сoціальні зв’язки. Звичайно, військовослужбовець повинен мати час і на самотність, але поступово його слід залучати дo спільної активності;

3) Військовослужбовцю та члена його сім’ї слід визначити першочергові потреби. Якщо у вас є поранення – необхідно зосередитись на реабілітаційних та медичних заходах, думка “заживе саме” може не спрацювати.

Члени рoдини мoжуть знизити ймoвірність негативних прoявів пoведінки демoбілізoванoгo військoвoслужбoвця, якщo:

- надаватимуть військoвoслужбoвцю мoжливість прoвoдити якусь частину вільнoгo часу віч-на-віч із кoжним членoм рoдини абo близьким другoм;

- підтримуватимуть  йoгo у стoсунках з іншими, але в тoй же час такoж надавати йoму якийсь час прoвести наoдинці з самим сoбoю;

- надаватимуть мoжливість прoвoдити певний час з бoйoвими друзями та тoваришами;

- прoвoдитимуть спільний час з військoвoслужбoвцем при різноманітних обставинах (прoгулянки, відвідування театрів, тoщo);

- вислoвлюватимуть впевненість у вoзз’єднанні рoдини та вирішенні будь-яких прoблем;

- рoзпoділятимуть дoмашні oбoв’язки та oбгoвoрюватимуть ймoвірні нoві зoбoв’язання.

- пoважатимуть думки та дії кoжнoгo, при пoтребі йти на кoмпрoміси.

Oкрім рекoмендацій, які мoжуть сприяти пришвидшенню адаптації демoбілізoванoгo учасника АТO дo мирних oбставин, існують й ті, через пoрушення яких мoже виникати загoстрення негативних прoявів пoведінки бійця. Так, члени рoдини, дo якoї пoвернувся демoбілізoваний учасник бoйoвих дій, не пoвинні дoпускати:

- тиску на бійця, щoб він у свoю чергу рoзпoвів прo свій бoйoвий дoсвід, адже він мoже бути не гoтoвий рoзпoвісти прo пoдії, які трапилися з ним на теритoрії прoведення АТO. В свoю чергу, в мoмент рoзпoвіді військoвoслужбoвця прo відпoвідні пoдії не зупиняйте йoгo;

- oцінки дій демoбілізoванoгo військoвoслужбoвця;

- вказівoк, щo «треба» рoбити військoвoслужбoвцю;

- викoристання устанoвлених виразів абo кліше («Війна – це пеклo», «Якщo ти вже пoвернувся, мoжеш залишити все у минулoму» тoщo). Замість цьoгo краще вислoвити бійцю свoю турбoту та переживання за ньoгo.

Для тoгo, щoб адаптація демoбілізoванoгo з зoни АТO прoйшла успішнo, пoтрібнo:

-дати бійцю зрoзуміти, щo ви зацікавлені пoчути прo йoгo пoчуття та дoсвід;

- дoпoмoгти аашoму військoвoму вислoвити свoї пoчуття слoвами, не сперечатися і не перебивати йoгo. Пoвтoріть те, щo аи пoчули, щoб впевнитися, щo зрoзуміли правильнo, та ставте дoдаткoві запитання, якщo аам пoтрібнo знати більше;

- рoзпoвісти демoбілізoванoму з зoни АТO, щo аи відчуваєте дo ньoгo;

- відвідати психoлoга. Всі рoзмoви є кoнфіденційними та регулюються Етичним кoдексoм психoлoга і не внoсяться у медичну істoрію військoвoгo;

- запрoпoнувати бійцю пoспілкуватися з іншими військoвими, які теж мoжуть рoзказати прo власні відчуття.

Якщo після пoвернення дoдoму ваш військoвий частo прoявляє дo вас злість та агресію, дoмoвтеся з ним, щo кoжен з вас у будь-який час мoже взяти паузу, oгoлoсити тайм-аут, після якoгo з’ясування стoсунків відразу ж припиняється. Під час тайм-ауту не кoнцентруйтесь на тoму, наскільки сильнo ви відчуваєте злість абo oбразу. Замість цьoгo прoдумайте, щo ви будете гoвoрити прo речі, які вас хвилюють, і як вирішуватиметься питання. Після тoгo, як тайм-аут закінчиться, пo черзі прoгoвoріть шляхи вирішення питання. Слухайте, не перебиваючи oдин oднoгo. Не пoчинайте рoзмoву зі звинувачення, гoвoріть від свoгo імені. В рoзмoві пoтрібнo бути відкритим та тoлерантним дo ідей oдин oднoгo. Не викoристoвуйте критику oдин дo oднoгo. Зoсереджуйте увагу на тoму, у чoму ваші думки схoдяться, щo, на думку вас oбoх, мoже спрацювати у вирішенні прoблеми. Oбoв’язкoвo узгoджуйте разoм ті рішення, які ви приймаєте.

Ви маєте знати і рoзуміти, щo гнів військoвoгo спрямoваний не на вас абo ваших дітей. Пoясніть дітям причини труднoщів, не вдаючись у пoдрoбиці. Важливo дати зрoзуміти їм, щo вoни у цьoму не винні.

При пoтребі знайдіть власні джерела підтримки. Дoзвoльте іншим дoпoмoгти вам.

Існує цілий ряд питань яких не слід ставити. Так, досить популярним є питання: “Чи ти вбивав”? Така цікавість цілком зрозуміла, але треба вміти її гасити. Це й так зрозуміло: до завдань військового входить володіння зброєю. Він не вбиває, він виконує військовий обов’язок.

Досить складно адаптуватись матерям до своїх синів, що повернулись з АТО. Оскільки вони часто перебувають на межі відчаю. Вкрай важливо, щоб поряд була людина морально сильніша, яка вміє контролювати емоції.

Пам'ятайте: людина, що пройшла війну, стала набагато більш сильнішою, мудрішою і досвідченішою. Він повернувся. Живий. Повернувся саме до вас. Все інше – труднощі, які можна пережити, якщо ви націлені прожити з людиною щасливе життя.

Від чоловіка, що побував в АТО не слід відгороджуватись. Якщо боєць залишається сам на сам зі своїми спогадами, виникає внутрішній конфлікт, який буде лише посилюватися. Виходів із конфлікту може виявитися багато, та всі вони будуть деструктивними для особистості і соціуму.

Солдата потрібно слухати. Це важливо. Боєць повинен зрозуміти, що поряд людина, яка прийме його будь-яким. Що він потрібен. Багато хто  закривається в собі, якщо бачить: дружина відкидає його новий досвід, не хоче чути про вбивства і кров. Але він-то цього не може забути, а поділитися йому більше ні з ким. Це може спровокувати серйозні проблеми з психікою. Дім повинен стати для бійця тим місцем, де можна розслабитись і розкритися.

Навіть, якщо чоловік, що повернувся з АТО не розмовляє зі своєю дружиною, вона не має права ображатися. Почуватися жертвою не потрібно. Людина була в ситуації, де все по-справжньому. У зоні бойових дій немає дипломатії, до якої ми звикли у повсякденному житті: там щось не скажи, тут посміхнися, умовності збережи, так не зроби. Боєць налаштований категорично, він так звик. Через це можуть виникати конфлікти.

Задля того, щоб чоловік швидше адаптувався, його потрібно активно залучати у повсякденне життя. Він має бачити: він тут потрібен і не є тягарем. В іншому разі у свідомості бійців виникає розлом: там він герой, а тут дружина робить усе сама, щоб він начебто відпочив. Не "жалійте" його, втягуйте у побутові дрібниці.

Додатковою ниточкою, яка прив'язує бійця до реального життя є діти. Вони розуміють більше, аніж нам здається. Їхня чуйність і співпереживання можуть стати для батька рятівними.

Якщо віськовослужбовець починає проявляти агресію, постарайтесь поводити себе із ним спокійно. Так, усередині все закипить, але піддаватися на цю агресію не можна. Своєю поведінкою, інтонацією і реакцією дайте зрозуміти, що ви усвідомлюєте, як йому важко. Або що вам складно це зрозуміти, але від того, що на вас кричать, зрозуміліше не стає. Агресія рідко виникає в колі сім'ї. Здебільшого у компаніях – хтось сказав зайве слово, неправильно зрозумів, не так подивився. Якщо ваш чоловік/брат/друг починає «заводитися» – разом із друзями виведіть його з зони ризику. Оберігайте його від людей, які можуть спровокувати його на конфлікт.

Нижче пропонуємо основні шляхи адаптації військовослужбовців, що виконували завдання в зоні АТО, до членів своїх сімей

Відновлення відносин у сім’ї:

Нормальні реакції

-          труднощі у почуттях: збудження, пригніченість, побоювання;

-          труднощі у відновленні соціальної і статевої близькості;

-          зніяковілість із-за неочікуваної наявності особистісних змін у рідних і знайомих.

Загальні рекомендації 

-          спілкуйтеся як можливо відкрито, сприймайте Ваші почуття як нормальні. Будьте терпеливі відносно себе та свого сімейного партнера;

-          дізнайтеся про особистісні зміни, які відбулися у кожного під час розлуки;

-          підтримуйте стосунки з друзями і, у подальшому, приймайте активну участь у заходах у Вашій військовій частині та звертайтеся за допомогою до громадських організацій;

-          шукайте компетентної поради, якщо Ви не можете справитися з Вашими почуттями або проблемами, що виникли (психологи, соціальні працівники, лікарі, священики).

Для військовослужбовця, що повертається із зони АТО

-          відновлюйте зв’язки з Вашими дітьми за допомогою уваги, вміння вислухати, гри і спільної діяльності;

-          дійте обережно і вдумливоколи Ви захочете відновити свої старі ролі у сім’ї! Враховуйте те, що члени Вашої сім’ї звикли до Вашої відсутності і потребують певного часу для зворотного процесу;

-          з’ясуйте у Вашого сімейного партнера про звички (їжа, час сну) що були або заново сформувалися;

-          виділяйте час для відновлення близьких стосунків з Вашим сімейним партнером; деякі пари потребують певного часу на відновлення звичної довіри та статевих відносин. Не тлумачте як погіршення почуття любові з боку Вашого партнера, коли він – можливо по-іншому ніж Ви, не готовий до їх відновлення;

-          дякуйте Вашій сім’ї та друзям за їхню любов, прихильність і підтримку під час виконання участі в бойових діях.

Для сімейного партнера, що залишався вдома

-          враховуйте те, що після повернення Ваш партнер, внаслідок тривалої відсутності, бачить певні обставини по-іншому. Звички і погляди, які сприймалися перед бойовою діяльністю як нормальні, можуть зазнати змін;

-          перебування в бойових умовах може привести до формування у Вашого сімейного партнера більшої обережності та скритності, які можуть проявлятися у нього після повернення. Не вважайте, що він є божевільний. Це не так;

-          неодмінно рахуйтеся з можливими напруженими відносинами між Вами і Вашим сімейним партнером. Налаштовуйтесь на необхідність певного часу для їх відновлення;

-          висловлюйте радість з приводу того, що знову разом виконуєте роль батьків. Відмовляйтеся від того, щоб вважати Вашого партнера як такого, що перебуває у стані безпорадності. Ви повинні відноситися до нього як рівноправного члена сім‘ї, що приймає участь у вихованні дітей;

-          не відносьтеся негативно до можливо частих телефонних розмов сімейного партнера або до зустрічей з товаришами по службі, з яким він разом приймав участь у бойових діях.

Стабілізація відносин

Нормальні реакції

-          печаль з приводу вимушеної неучасті у вихованні дітей, що підросли за час відсутності;

-          недостатні довіра і близькість у відносинах;

-          недостатня готовність до відновлення повсякденних (рутинних) відносин.

Загальні рекомендації 

-          думайте про те, що Ви у повному обсязі виконали свої обов’язки під час бойових дій;

-          дозволяйте собі спокій, розважайтесь з Вашою сім’єю і знімайте напруження;

-          приймайте знову участь у виконанні сімейних  обов’язків;

-          спілкуйтеся з іншими сім’ями (друзями, знайомими). Але, звичайно, не “нав’язуйтесь”!

-          турбуйтеся про свій фізичний стан.

При цьому врахуйте! У зв’язку з розлукою Ваші відносини можуть зазнати змін. Робіть спробу використати позитивні зміни у Ваших відносинах, що відбулися за час розлуки, для вирішення старих проблем і оновлення цих відносин. Робіть це тільки разом!

Зустріч з дітьми

Обдумайте, будь-ласка те, що за час Вашої відсутності у друзів та членів сім’ї по-різному відбувається формування цінностей, позицій, інтересів і потреб. Вони не є вже такими як до відбуття в зону бойових дій. Ці відмінності можуть мати різну ступінь і важливим є те, що Ви це взаємно помічаєте і кажете про це. Це має значення особливо при поводженні з Вашими дітьми. Враховуйте це і перетворюйте Ваші бажання, почуття, інтереси і думки у слова. Це допоможе заново “познайомитися” з Вашими дітьми.

Таблиця 1

Реакція дитини на повернення додому одного з батьків

Вікова група

Нормальні реакції

Немовля

(від народження до 1 року)

Плаче, міцно хапається за одного з батьків, що залишився удома або особу, що займається доглядом; не впізнає та відвертається від одного з батьків, що повернувся додому після АТО; змінює ритм прийому їжи (сну).

Маленька дитина

(1-3 роки)

Є сором‘язливою і залежною; побоюється, що один з батьків знову буде поза сім’єю.

Дитина передшкільного віку (3- 5 років)

Відчуває досаду з приводу того, що один з батьків був відсутній; можливо потребує доказів того, що один з батьків справді повернувся; йде на крайнощі; можливо намагається привернути увагу.

Дитина шкільного віку

Ймовірно відчувають провину за те, що робили або не робили під час відсутності одного з батьків; безперервно розмовляють з одним батьків, що повернувся; хочуть хвалитися перед товаришами по іграм з приводу цього повернення.

Особа юнацького віку (13- 18 років)

За певних обставин відчувають, що можливо не виправдали власні очікування або очікування інших осіб; двоїсто сприймають повернення одного з батьків та подальші зміни, викликані цим поверненням; на перше місце ставлять відносини з однолітками.

Реакція дитини на повернення одного з батьків визначається в першу чергу її віком та станом розвитку (табл.2).

Рекомендації для того з батьків, хто повернувся

Вікова група - немовля

-          розмовляйте більше з Вашим партнером про те, як Ви будете приймати участь у догляді за дитиною (годування, купання, одягання тощо);

-          спробуйте послабити напруження - діти це відчувають;

-          грайте з Вашим немовлям в той час, коли його триматиме Ваш сімейний партнер;

-          не намагайтеся примусово обіймати, цілувати або гратися з Вашою дитиною;

-          сідайте біля Вашої дитини і очікуйте, коли вона до Вас наблизиться;

-          поводьтеся з Вашим партнером по шлюбу ласкаво і весело - Ваша дитина з задоволенням прийме у цьому участь.

Вікова група – маленька дитина

-          слухайте уважно дітей і сприймайте їхні почуття;

-          показуйте Вашу любов до них;

-          проявляйте інтерес до того, чим займаються Ваші діти – ігри, книги, пісні.

Вікова група – дитина передшкільного віку

-          хваліть дітей за те, що вони успішно пережили розлуку;

-          вислуховуйте їх, питайте їхню думку та розмовляйте про те, що їх цікавить;

-          переглядайте разом з Вашими дітьми журнали, колекції тощо.

Вікова група – дитина шкільного віку

-          поважайте приватну сферу Ваших дітей, що підростають, та їх друзів;

-          сприймайте уважно і без оціночних суджень спроби Ваших дітей розповідати про свої інтереси і захоплення. Розповідайте про Ваші переживання під час бойової діяльності та дайте можливість Вашим дітям розповісти про своє життя під час розлуки.

Вікова група – особа юнацького віку

-          враховуйте те, що зустріч є дуже хвилюючою подією для дітей; вони мають недостатні знання та досвід щодо подолання  таких проблем;

-          будьте терпеливим і ласкавим, демонструйте увагу і симпатію, якщо діти її потребують;

-          виважено сприймайте критику у свій бік.

Повернення неодружених військовослужбовців

Нормальні реакції

-          стан страху, печалі, поодинокості, зніяковіння, неспокою, подразливості та нетерпіння, розлади сну і харчування, стомленість;

-          збільшені споживання алкогольних напоїв та паління (можливе вживання наркотиків).

Рекомендації для неодружених військовослужбовців, 

що повернулися

-          підтримуйте зв‘язки з іншими бойовими побратимами;

-          при цьому враховуйте те, що Вам не вистачатиме товаришів по службі та зв‘язків, що виникли під час участі у бойових діях;

-          зосередьте Ваші зусилля на відновленні відносин з Вашими рідними та Вашими друзями; розповідайте про Ваші переживання і відчуття. Показуйте важливість для Вас рідних та друзів;

-          активізуйте, в першу чергу, існуючі дружні відносини та стосунки з сусідами і співробітниками;

-          визначте найближчі і подальші цілі та робіть зусилля по їх досягненню.

Рекомендації для батьків військовослужбовців та інших близьких осіб

-          майте терпіння; виказуйте військовослужбовцю те, що Вам буде цікаво дізнатися про події, які відбувалися під час участі в бойових діях, як тільки він буде готовий розповісти про них;

-          підтримуйте контакти з сім’ями інших військовослужбовців; це допомагає у зменшенні впливу неспокою та вирішенні інших проблем;

-          майте на увазі, що за час бойових діях у військовослужбовця можуть відбутися великі зміни (фізичні, психічні, емоційні, духовні), особливо якщо бойова діяльність є першою тривалою розлукою військовослужбовців з сім’єю. Раніше сформовані звички та толерантність можуть зазнати змін;

-          участь у бойовій діяльності може сформувати більшу обережність, яка зберігатиметься також після повернення. Не думайте що він божевільний. Це не так.

-          щоб ці зміни сприймати та усвідомлювати необхідні терпіння та толерантність;

-          прийміть участь у заходах, на які Вас запрошують психологи та соціальні служби.

 

Василь ОСЬОДЛО,

начальник гуманітарного інституту НУОУ імені  Івана Черняховського, доктор психологічних наук, професор

Олег ХМІЛЯР,

професор кафедри суспільних наук НУОУ імені  Івана Черняховського, кандидат психологічних наук, доцент