Поиск по сайту:

Публикации экспертов

БРАЗИЛИЯ И УКРАИНА – «ВЗАИМОВЫГОДНОЕ СОТРУДНИЧЕСТВО»
За 18 лет сотрудничества Украине и Бразилии удалось достичь многого. Начиная с момента установления дипломатических отношений, 11 февраля 1992 года, страны заключили более 70 двусторонних нормативно-правовых документов, и еще целый перечень готов к подписанию. Из-за мирового кризиса в 2009 году объемы двусторонней торговли с Бразилией сократились более чем вдвое. Общий объем торговли упал с $1 млрд до $496 млн. Объем экспорта снизился в четыре раза – до $118 млн, а импорта – до $378 млн. Такие цифры были вызваны мировым финансовым кризисом. Однако по итогам первых 6 месяцев 2010 г. динамика двусторонней торговли стала выравниваться. Товарооборот за этот период составил $338,1 млн. Экспорт из Украины в Бразилию увеличился в 3,5 раза и составил $128,2 млн, импорт в Украину вырос на 37,6% и достиг $209,9 млн. Несмотря на большое расстояние между странами, сегодня есть все условия для плодотворного сотрудничества. Причем оно может касаться не только гражданской, но и военной сфер. После наблюдавшейся в последнее время стагнации, бразильский рынок вооружения стал демонстрировать серьезные перспективы. Эксперты прогнозируют, что в связи с нарастанием межгосударственных противоречий в регионе и конфликтами в соседних странах, способными дестабилизировать ситуацию в бассейне Амазонки, основное внимание бразильское правительство будет уделять закупке техники, необходимой для обеспечения безопасности. В этом направлении Украина может стать для Бразилии хорошим партнером. Сегодня Бразилия является наиболее мощным и самым влиятельным государством в регионе, активным игроком на международной арене.
Все публикации
Комментарии
28 февраля 2014 12:54

Юрій ЩЕРБАК: «СЬОГОДНІ СПРАВЖНІМ ГЕРОЇЗМОМ СТАНЕ ЗДАТНІСТЬ ЗАСПОКОЇТИ ЛЮДЕЙ»

В такий важкий для країни період хотів би звернутись до нової влади. Адже зараз фактично формується нова вертикаль. Ця вертикаль має стати дійсно новою, бо країна змінилася, змінилися люди. Найважчим і водночас найважливішим для влади завданням в процесі підняття країни з нинішньої руїни стане питання об’єднання людей.    

Так, спланований ззовні сценарій розколу країни не спрацював, ми всі знаємо і усвідомлюємо, якою кривавою ціною вдалося цього не допустити. Однак, до справжньої перемоги ще дуже далеко, все лише починається. Так, на сьогодні зовнішні сили з Кремля отримали «геополітичного ляпаса» зі своєю тупою ідеєю вигаданого розколу країни навпіл. Однак вони не полишили ідеї подальшого втілення теорії керованого хаосу. І останні події в Криму – яскраве тому підтвердження. Найстрашніше і найтрагічніше те, що ці події організовуються не для Росії, не для росіян Росії чи Криму, - це робиться в угоду Кремля, якому, таке враження, байдужа доля простих людей, насамперед, саме росіян…    

Всі деструктивні речі, треба визнати, лягають у давно підготовлений ґрунт. Люди Півдня і Сходу України щонайменше два десятки років об'єктивно живуть в російському інформаційному просторі. А цей простір такий, який він є – «ноу комментс», як то кажуть. Це все - результат безтолкової інформаційної політики всіх урядів і президентів незалежної України. Сьогодні ми спостерігаємо вінець її безтолковості і недалекоглядності. Одначе, зараз не про це.  

В цих складних умовах, що подекуди виглядають як безвихідь, людям потрібна об'єднавча ідея. Мені здається, що її зараз важко чи просто неможливо сформулювати одним словом чи виразом. Але вона має бути зрозумілою всім.

Ідея незалежної, сильної, процвітаючої України… Так, звучить як один із багатьох лозунгів, не підкріплених справами. Однак саме таким, як на мене, має бути головний посил для єднання. Зрозумійте, що сьогодні за всіма показниками, індикаторами – економічними, соціальними – Україна остання країна Європи. Це просто жах. Згубна, страшна, феодальна, олігархічна політика зводить всі наші історичні, географічні, генетичні переваги нанівець. І нація потерпає.

Тому під реалізацію окресленої ідеї необхідно буде важко працювати. Потрібно кардинально переглянути економічну, оборонну, інформаційну політику держави, плюс переглянути кадрову політику на всіх рівнях. Повинна відбутися повна, докорінна, фундаментальна реформа поліції та інших силових структур (СБУ, Міноборони, прокуратури). Реформа має базуватися на глибокому аналізі досвіду функціонування таких структур – як позитивного (іноземних прикладів вдосталь), так і негативного (нажаль, власного). Люстрація обов’язкова – не треба боятися знімати маски, їх вже знято вдосталь і зупинятися не час. Треба створити систему, що унеможливлювала б в принципі загрозу перетворення силовиків у каральні загони проти свого народу.

Для цього всього слід жорстко і без сентиментів викорінити корупцію на всіх рівнях. Будуть казати, що це неможливо – не вірте. Знову ж таки є позитивний приклад Грузії – там, в країні, де «домовлялися всі з усіма», де процвітали «вори в законі», це теж задавалося неможливим. Однак, грузини ж змогли. Було б лише бажання.

Окремо стоять гуманітарна і соціальна політика. Жорстке розслідування і покарання винних. Однак, жодних гонінь, жодних переслідувань за географічною ознакою, колишніми і поточними політичними переконаннями чи вподобаннями! Ніякої кари тільки за факт підтримки чи належності до цієї «партії регіонів», яка зараз виглядає проклятою… Мій давній прогноз, що вона сама розпадеться, як карточний будинок, збувається сьогодні до коми. Ніяких залякувань чи прихованих санкцій. Навпаки, толкових людей, незаплямованих професіоналів з «низів», що вміють вчитися нехай і на власних помилках, варто залучати до співпраці.

Для цього, по-перше, слід проламати інформаційний вакуум і блокаду Сходу і Півдня країни. І, по-друге, потрібна реальна ставка на соціальні питання. Люди там на практиці мають зрозуміти, що раніше тривалий час їх важкий труд оцінювався в безцінь, що вони отримували за свій труд в рази, подекуди на порядки менше, ніж отримують в Європі.

Ніякої пихатості з боку тих, хто зараз вважає себе переможцями. Не повторюйте помилок Ющенка. Дійте обережно і розважливо. Наберіться мужності сказати такі прості слова: «Все. Ви робили помилки. Ми робили помилки. Однак, ми з вами. Разом і назавжди…». І матиме союзників в усіх регіонах.

І останнє. Забудьте і не звертайте уваги на героїв, які вдають і вдаватимуть, що змогли підняти людей на боротьбу. Вони, щонайменше, лукавлять – люди піднялися самі… Справжній, реальний героїзм нехай не політика, але обов’язково, справжнього державного діяча, сьогодні полягатиме в здатності заспокоїти людей, повернути їх до буденної роботи, буденного життя. Фізично, а, головне, морально. Це дуже важливо. Це буде важка, кропітка, філігранна робота. І саме це стане найкращим увіковіченням пам’яті загиблих Героїв.

Бо, як тепер нарешті зрозуміли всі, справжні Герої не вмирають…