Поиск по сайту:

Публикации экспертов

БРАЗИЛИЯ И УКРАИНА – «ВЗАИМОВЫГОДНОЕ СОТРУДНИЧЕСТВО»
За 18 лет сотрудничества Украине и Бразилии удалось достичь многого. Начиная с момента установления дипломатических отношений, 11 февраля 1992 года, страны заключили более 70 двусторонних нормативно-правовых документов, и еще целый перечень готов к подписанию. Из-за мирового кризиса в 2009 году объемы двусторонней торговли с Бразилией сократились более чем вдвое. Общий объем торговли упал с $1 млрд до $496 млн. Объем экспорта снизился в четыре раза – до $118 млн, а импорта – до $378 млн. Такие цифры были вызваны мировым финансовым кризисом. Однако по итогам первых 6 месяцев 2010 г. динамика двусторонней торговли стала выравниваться. Товарооборот за этот период составил $338,1 млн. Экспорт из Украины в Бразилию увеличился в 3,5 раза и составил $128,2 млн, импорт в Украину вырос на 37,6% и достиг $209,9 млн. Несмотря на большое расстояние между странами, сегодня есть все условия для плодотворного сотрудничества. Причем оно может касаться не только гражданской, но и военной сфер. После наблюдавшейся в последнее время стагнации, бразильский рынок вооружения стал демонстрировать серьезные перспективы. Эксперты прогнозируют, что в связи с нарастанием межгосударственных противоречий в регионе и конфликтами в соседних странах, способными дестабилизировать ситуацию в бассейне Амазонки, основное внимание бразильское правительство будет уделять закупке техники, необходимой для обеспечения безопасности. В этом направлении Украина может стать для Бразилии хорошим партнером. Сегодня Бразилия является наиболее мощным и самым влиятельным государством в регионе, активным игроком на международной арене.
Все публикации
Комментарии
23 января 2014 11:55

УКРАЇНА ЗГОРТАТИМЕ СПІВРОБІТНИЦТВО З НАТО - ГРИГОРІЙ ПЕРЕПЕЛИЦЯ

Сьогодні важко уявити собі знаходження реалістичної політичної платформи для продовження воєнно-політичного співробітництва України з Північно-Атлантичним альянсом, а політика балансування України між євроатлантичними країнами та Росією є вичерпаною. Нині можна констатувати, що Україна відмовилася від принципів, які були закладені у форматі «особливого партнерства з НАТО» Угоди про особливе партнерство та Північноатлантичним альянсом 1997 року.

Нагадаю, що досягнуті у 1997 році домовленості позначали, що Україна є частиною Центральноєвропейського простору, а фактично - євроатлантичного простору. Це, у свою чергу, передбачало набуття згодом повного членства в НАТО. Як НАТО, так і Україна, взяли на себе певні зобов’язання. НАТО залишив двері до альянсу відчиненими для України, Україна зобов’язалася здійснити в державі реформи відповідно до стандартів Північноатлантичного альянсу. Однак глибоких демократичних реформ в Україні не відбулося, а НАТО, зі свого боку, припинив розширення на Схід. Більше того, нинішній тренд України – дрейф від демократичного суспільства до авторитаризму.

В таких умовах НАТО не бачить для себе можливості просування всередину колишнього радянського простору, до того ж розглядає погіршення відносин з Росією в результаті такого розширення як загрозу. Внаслідок означених трендів виникла формула співробітництва, оголошена керівництвом альянсу: «НАТО готовий зближатися з Україною настільки, наскільки Україна готова до зближення з НАТО». Така формула конструктивного партнерства та неконфронтаційного діалогу була підтримана й керівництвом України після 2010 року. Вона, серед іншого, не передбачає чіткого визначення прагнень. Тож не випадково, що Річна національна програма, яка була покликана сприяти демократичним реформам і наближенню до стандартів НАТО в сфері безпеки, втратила свою актуальність і перетворилась у звичайну програму співробітництва. Основним змістом цієї програми стали не стратегічні питання, а технічні питання міжнародного співробітництва.

Цей період вже означав припинення існування особливого статусу партнерства України з НАТО. А після відмови офіційного Києва від укладання Угоди про Асоціацію з ЄС та прийняття Верховною Радою 16 січня цього року відповідних законів навряд чи можна уявити собі подальше поглиблення співробітництва України з НАТО. Тому у подальшому можна прогнозувати згортання воєнно-політичних відносин України з Альянсом. Певний рівень воєнно-політичного співробітництва України з західними державами може зберігатися під егідою ООН.

Водночас, за таких умов слід констатувати поступове розширення воєнно-політичного співробітництва України з Росією. Я не прогнозую входження України до Договору ОДКБ у короткотерміновій перспективі, але не виключаю двосторонніх угод в сфері безпеки та оборони, на кшталт укладених з Вірменією. Фактично як аналітик я мушу констатувати наявність розвороту у зовнішній політиці України від Європи до Росії, що безумовно призведе до згортання її відносин з НАТО.

 

Григорій Перепелиця,

директор Інституту зовнішньої політики,

професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка,

доктор політичних наук