Комментарии
22 ноября 2017 19:26

Ігор ФЕДИК: «ПУТІН У БІЛОРУСЬКІЙ ШКУРІ. ЧИМ Є НА СЬОГОДНІ БІЛОРУСЬ ДЛЯ УКРАЇНИ»

Останнім часом Росія все частіше почала використовувати Білорусь для провокацій проти України. Один з останніх прикладів – затримання білоруським КГБ українського журналіста Павла Шаройка та директора українського підприємства Олександра Скиби, за якими чітко проглядається рука Москви. Даний факт став черговим свідченням того, що багато рішень Мінська, особливо, що стосується України, насправді розробляються і приймаються в Москві, що говорить про те, що через повну залежність ключових секторів білоруської економіки від Росії та контроль Кремля над силовими органами країни, Білорусь фактично перетворилася на російського васала з усіма відповідними, як для України, так і для Заходу, наслідками.

Український журналіст Павло Шаройко був затриманий білоруським КДБ в Мінську 25 жовтня. Під час затримання, йому було пред'явлено стандартне для іноземних кореспондентів звинувачення у «шпигунстві» («Інтерфакс-Україна»). Про те, що за цим стоїть не хто інший, як російське ФСБ, говорить характер самої акції, яку провели білоруські спецслужби. Зокрема, українському журналісту був підставлений штатний кореспондент корпункту російської телекомпанії НТВ в Білорусі, який повинен був передати йому матеріали, в яких йшлося про нібито згоду білоруської влади на використання території Білорусі і білоруської армії для ведення війни на боці Росії проти України (lb.ua). Російські спецслужби таким чином сподівалися, що українська сторона, отримавши такий матеріал, повинна негайно відреагувати, і тим самим загострити двосторонні українсько-білоруські відносини.

Слідом за цим, 16 листопада на території Білорусі зник ще один громадянин України – керівник ПАТ «Завод обважнювачів» Олександр Скиба. Посольство України в Білорусі звернулось нотою до білоруського МЗС в якій висловило прохання повідомити про причини, обставини затримання, місце та умови тримання українського громадянина (Радіо Свобода).

Слід зазначити, що це вже не перші випадки антиукраїнських провокацій Кремля з території Білорусі. Перші з них були зафіксовані навесні цього року, напередодні та під час проведення в Білорусі так званого «Маршу розгніваних білорусів». Тоді паралельно з економічним та політичним тиском Москви на Мінськ, кремлівська пропаганда почала готувати білоруське суспільство не тільки до серйозної кризи в двосторонніх відносинах, а й до можливої зміни правлячого в країні режиму. В інформаційному просторі Білорусі запускалась тема, що в країні реалізується сценарій білоруського Майдану (Regnum). А для того, щоб продемонструвати білоруському суспільству те, що чекає країну у випадку, якщо керівництво держави так і не «напоумиться», на нібито білоруських інтернет-ресурсах наводився приклад сусідньої України (belvpo.com).

Ще одним прикладом антиукраїнської пропаганди став показаний 6 березня на телеканалі «Білорусь-1» сюжет під назвою «Звонок другу», в якому більшість часу було приділено порівнянню мирних демонстрацій в Білорусі до подій в Україні, і виключно в негативному ключі, за яким неважко розгледіти досить відомий почерк кремлівської пропаганди (tvr.by).

Відпрацьований механізм провокацій

Далі були такі провокації:

– постановочний «прорив» україно-білоруського кордону, який повинен був створити резонанс в інформаційному просторі Білорусі для подальшого звинувачення України в дестабілізації обстановки в сусідній державі (belta.by);

– звинувачення Олександром Лукашенко України в підготовці бойовиків для дестабілізації обстановки в його країні (belta.by);

– заяви білоруських спецслужб про наявність у них інформації про плани щодо перекидання в Білорусь бойовиків із України (belta.by);

– розміщення в білоруських ЗМІ інформації про причетність українських дипломатів і політиків до перекидання груп українських націоналістів, ветеранів АТО в Білорусь на «День Волі» (sozh.info).

Пізніше, 25 серпня цього року, російськими спецслужбами на території Білорусі було викрадено громадянина України Павла Гриба. А вже 7 вересня український МЗС повідомив, що Павло Гриб перебуває в СІЗО російського Краснодара і що його звинувачують у тероризмі (pravda.com.ua). Це був не перший випадок затримання українських громадян на території сусідньої держави. Однак, якщо для журналіста Віталія Сизова (Korrespondent) та письменника Сергія Жадана (Glavcom), на щастя, все обійшлось «просто» і вимогою негайно залишити територію Білорусі, то Павлу Грибу «світить» позбавлення волі на термін від 10 до 15 років.

Ситуація з Павлом Грибом є показовою й тому, що вперше на території Білорусі російські спецслужби провели операцію без узгодження з місцевими колегами. Очевидно, що спецоперація російських спецслужб стала справжнім сюрпризом для офіційного Мінська, який явно не очікував такого «подарунку» від свого стратегічного союзника та ще й напередодні навчань «Захід-2017» і довго не міг пояснити цей інцидент (zn.ua).

Про те, що за зазначеними провокаціями стоїть саме Кремль, говорять також і аналогічні акції, які він раніше проводив проти українських громадян на території Росії та окупованих нею регіонів України. Затримання російським ФСБ українського журналіста Романа Сущенка (Ukrinform), українських «диверсантів» в Криму (Korrespondent), викрадення українських прикордонників (espreso.tv) та інших громадян України, говорять, що у цих, а також білоруських провокаціях, один замовник і виконавець.

Окремо слід відзначити й російсько-білоруські навчання «Запад-2017», аналіз яких показав, що головною метою маневрів було відпрацювання операції на Західному стратегічному напрямку угрупованням військ Союзної держави Росії-Білорусі за єдиним планом і єдиним командуванням, яке здійснювалося Генштабом Росії (Regnum). Іншими словами, Кремль перевіряв, наскільки у військово-стратегічному плані Білорусь є інтегрованою до військової машини Росії.

Поряд з цим Білорусь у відносинах з Україною й надалі продовжує намагатись позиціонувати себе, як нейтральна і зацікавлена у вирішенні українсько-російського конфлікту сторона. Зокрема, нещодавно голова МЗС Білорусі Володимир Макей на спільній прес-конференції в Москві з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим заявив, що його країна зацікавлена, щоб на сході України якомога швидше встановився «мир, і стабільність, і спокій» і що для цього вона готова взяти участь в миротворчому контингенті на Донбасі (UNIAN). Однак враховуючи контроль Кремля над білоруськими силовими органами, нашпигованих співробітниками російських ФСБ і ГРУ миротворчий контингент союзної з РФ держави буде мало чим відрізнятись від російських миротворців, які Кремль намагається сьогодні нав’язати Україні.

Що цікаво, що напередодні оголошення своєї миротворчої ініціативи, Білорусь виступила проти оновленої резолюції ООН щодо ситуації з правами людини в окупованому Криму. Тим самим показавши непослідовність у своїх відносинах із Україною та послідовність у відносинах із Кремлем. Коментуючи такий крок Мінська, перший заступник голови Верховної Ради України Ірина Геращенко тоді зазначила таке: «...Нейтральні країни бодай утрималися, Білорусі знову не вистачило «нейтральності» для інакшої від РФ позиції» (espreso.tv).

Загалом, слід зазначити, що Росія продовжує проводити систематичні провокації проти України з використанням Білорусі. На даний час можна сказати, що Кремль вже має відпрацьований механізм таких провокацій, який надалі буде використовуватись все частіше. У перспективі, не виключено використання білоруської території для провокацій й проти громадян країн Заходу – журналістів, правозахисників, дипломатів, тощо. Адже це один із найперспективніших напрямів гібридної агресії Росії в регіоні Центрально-Східної Європи, оскільки з мінімальним використанням ресурсів дозволяє відірвати Олександра Лукашенка від решти цивілізованого світу та максимально прив’язати його до Москви. І на сьогодні, білоруська влада не має жодних шансів цьому завадити.

Ігор ФЕДИК

керівник секції Центральної та Східної Європи Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння?