Поиск по сайту:

Публикации экспертов

РЕАЛИИ УКРАИНСКОГО ЭКСПОРТА ЛЕГКОЙ БРОНЕТЕХНИКИ
Стремительное развитие асимметричных ответов в современном вооруженном противоборстве (террористические атаки, повстанческие действия, стремление втянуть противника в боевые действия в населенных пунктах, джунглях, горах и т.п.) означает постоянное привлечение военных подразделений к патрулированию, сопровождению конвоев, несению службы на блок-постах, автономным действиям. При этом основной задачей становится сохранение личного состава в условиях применения противотанковых средств ближнего боя, другого легкого оружия, при внезапных нападениях из засад, огня противника с фланга или тыла, широкого применения минно-взрывных заграждений и т.д. Такое изменение форм и методов ведения современных войн и локальных конфликтов повлекло за собой увеличение роли легкобронированных боевых машин (ЛБМ), которые предназначены для транспортировки механизированных (пехотных) подразделений и их огневой поддержки в бою, в частности бронетранспортеров (БТР), боевых машин пехоты и десанта (БМП и БМД). Сегодня практически во всех армиях мира они составляют основную долю бронетанковой техники.
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗБРОЙНИМИ СИЛАМИ ОБОРОНИ УКРАЇНИ, ЗАХИСТУ ЇЇ СУВЕРЕНИТЕТУ, ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ЦІЛІСНОСТІ ТА НЕДОТОРКАНОСТІ: ПРОБЛЕМИ І ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ
Предлагаемая читателям статья публикуется в продолжение проводимой на Інтернет-сайте «Defense Express» дискуссии о причинах и последствиях российской вооружённой агрессии против Украины, оккупации Крыма, дестабилизации ситуации в её восточных и южных регионах, а также проводимой в них антитеррористической операции. В ней авторы предлагают свои оценки, выводы и рекомендации по укреплению в нынешних условиях обороны нашего государства и уточнению приоритетов развития её Вооружённых Сил. Представляется, что ознакомление с ними будет полезным для военных специалистов, поскольку недавно Министерство оборони Украины начало подготовку проектов новой концепции дальнейшего развития Вооружённых Сил Украины и соответствующих законодательных актов.
Все публикации
Деятельность ЦИАКР
01 сентября 2014 16:08

Вторгнення військ РФ потребує від влади низки невідкладних кроків – заява Експертної ради з питань національної безпеки

Слід очікувати, що у короткостроковій перспективі воєнно-політична обстановка у Східноєвропейському регіоні та навколо України подовжуватиме погіршуватися. При цьому посилюватиметься конфронтаційний характер російсько-українських відносин через реалізацію нинішнім російським керівництвом неприйнятних для нашої держави зовнішньополітичних, економічних, воєнних, гуманітарних та інших цілей його політики, окупацію Криму, постійні агресивні дії на Сході та Півдні України з метою створення зони з російським управлінням під назвою «Новоросія»  тощо. Новий рівень загроз військового характеру, пов’язаний з масштабним вторгненням військ РФ та застосуванням регулярної армії у війні проти України вимагає від влади України здійснити низку невідкладних кроків. А саме, наступних.

Перше. Необхідно запровадити систему керівництва державою в умовах воєнного часу та оборони України. При цьому, зокрема, у якості Ставки Верховного Головнокомандувача, що може створюватися в умовах правового режиму воєнного стану, використовувати Раду національної безпеки і оборони України (РНБОУ), визначивши її робочим органом Генеральний штаб Збройних Сил України, та невідкладно призначивши Секретаря РНБОУ. Водночас, необхідно налагодити постійну цілодобову діяльність Кабінету Міністрів України з вирішення питань всебічного забезпечення оборони держави, виконання відповідних завдань Збройними Силами, іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Слід також невідкладно вжити заходів щодо посилення єдиного ефективного та оперативного керівництва усіма силами оборони України в районах ведення ними бойових дій. Адже, досі, де-юре, ними керує заступник голови СБУ, що є неприпустимим в умовах військового вторгнення Росії на Сході України. Згадане керівництво має бути негайно передано Генеральному штабу Збройних Сил України. При цьому міністри та керівники інших військових формувань та правоохоронних органів можуть залучатися виключно до планування їх дій, не до управління ними в районах бойових дій.

Крім того, потрібно вже сьогодні розпочати всебічну підготовку до введення правового режиму воєнного стану в державі, зокрема, внести необхідні зміни до законодавства, насамперед до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (перелік рекомендацій щодо таких змін наведено у додатку до даної Заяви).

Планування і проведення військових операцій має передусім передбачати унеможливлення поповнення резервів терористичних угруповань з боку Російської Федерації. За умов неможливості здійснення надійної охорони та оборони певних східних ділянок українського кордону, доцільно зосередитися на контролі і вогневому ураженні важливих комунікації та шляхів потрапляння в Україну важких озброєнь, найманців і російських військових.

Друге. Конче необхідно у максимально стислі терміни підготувати населення України до масштабної агресії з боку Росії та до оборони держави. Головним має стати прискорене формування потужних військових резервів. В цьому контексті слід уточнити мету, зміст та заходи третьої хвилі мобілізації, зокрема, за її рахунок поповнити резерви у центрах підготовки особового складу до збройного опору противнику. Максимально використати при цьому наявні кадрові резерви.

Водночас у Донецькій та Луганській областях треба розпочати формування нової місцевої еліти за рахунок авторитетних, патріотично налаштованих місцевих активістів, бізнесменів, вчених, промисловців, правоохоронців тощо.

Доцільно невідкладно перейти від застосування у районах бойових дій батальйонних тактичних груп Збройних Сил та інших військових формувань України до застосування відповідних бригад, яким повинні бути придані добровольчі батальйони територіальної оборони. Це не виключає можливість формування окремих і добровольчих бригад у складі добровольчих батальйонів за умов забезпечення їх належним важким озброєнням.  

Враховуючи, що протягом наступних 1 – 2 тижнів може відбутися застосування Росією бойової авіації для нанесення ракетно-бомбових ударів не лише по нашим військовим об’єктам, а й по об’єктам цивільної інфраструктури, потрібно підготувати бомбосховища в регіонах Південної, Північної та Центральної України.

Особливу увагу необхідно приділити забезпеченню готовності до бойових дій, особливо до боротьби з розвідувально-диверсійними групами противника у містах та селах означених регіонів. Для цього має бути прискорено формування батальйонів, рот та взводів територіальної оборони із розрахунку: батальйон – для великих міст та обласних центрів, рот – для невеликих міст, взводів – для інших населених пунктів.

Важливим завданням є розроблення та впровадження механізмів мотиваційного стимулювання учасників бойових дій за рахунок використання адміністративного ресурсу. А саме, до «мотиваційного пакету» мають входити можливості на пільгових умовах отримання житла (безкоштовно для сімей загиблих та Героїв України), отримання освіти, ранньої пенсії за вислугою років (а також пенсії внаслідок поранення та пенсії сім’ям загиблих), медичного страхування, страхування життя, а також грошові винагороди. При цьому слід передбачити надання ним відповідних загальнодержавних та відомчих нагород.

Третє. Рекомендується розглянути питання щодо перенесення проведення дострокових виборів до Верховної Ради України на період після до завершення військової агресії Росії проти Української держави.

Оскільки президент РФ Володимир Путін не бере до уваги жодних кроків України, окрім її збройного опору, санкції західних держав не є дієвими, а дипломатичні можливості на цей момент майже вичерпані. Тому лише потужний збройний опір може дозволити змінити наміри Кремля щодо знищення незалежності нашої держави. За таких обставин, єдиним шляхом примусити російську сторону відмовитися від агресії проти України і планів окупації нових її територій нанесення агресорові таких уражень, які призведуть до великих людських втрат його збройних сил. Це стає фактором збереження України як незалежної держави.

Під заявою поставили підписи такі експертні організації та фахівці, що входять до складу Експертної ради з питань національної безпеки:

Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння (директор Бадрак В.В.)

Інформаційно-консалтингова компанія Defense Express (директор Згурець С.Г.)

Інститут стратегічних досліджень «Нова Україна» (директор Єрмолаєв А.В.)

А також експерти, учасники засідання Експертної ради:

Бондарчук Сергій Васильович, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.), член  Експертної Ради ЦДАКР;

Лопата Анатолій Васильович, начальник Генерального штабу ЗС України - перший заступник міністра оборони України (1993-1996 рр.);

Нещадим Микола Іванович, заступник Міністра оборони України (2005-2008 рр.);

Поляков Леонід Ігорович, перший заступник міністра оборони України (2005-2007 рр.), заступник міністра оборони України (2014 р.);

Тенюх Ігор Йосипович, міністр оборони України (2014 р.), командувач Військово-морськими силами України (2006 – 2010 рр.);

Тютюнник Вадим Петрович, радник Експертної ради з питань національної безпеки, співробітник Національного інституту стратегічних досліджень;

Шкідченко Володимир Петрович, міністр оборони України (2001 – 2003 рр.), начальник Генерального штабу ЗС України -1-й заступник міністра оборони України (1998-2001 рр.);

Якубець Іван Миколайович, начальник аеромобільних військ України

(1998–2005 рр.), член Експертної ради ЦДАКР.

 

 

ДОДАТОК ДО ЗАЯВИ ЕКСПЕРТНОЇ РАДИ

Існуюча законодавча база з питань введення та забезпечення дії воєнного стану, зокрема, Закон України «Про правовий режим воєнного стану» має низку дуже серйозних недоліків. Насамперед, це стосується:

невідповідності значної частки його норм положенням діючої на сьогодні Конституції України, а також їх неузгодженості з нормами інших законів;

неврегульованості питань відповідної діяльності вищих органів державної влади, воєнного керівництва обороною держави та військового управління;

невизначеності механізмів реалізації на практиці заходів цього правового режиму.

Все це неминуче призведе при забезпеченні дії правового режиму воєнного стану як на усій території країни, так і в окремих її місцевостях до виникнення суттєвих правових та організаційних проблем.

Слід нагадати, що названий Закон розроблявся та набув чинності ще у 2000 році. І тоді його норми відповідали положенням першої редакції Конституції 1996 року, яка встановлювала в Україні президентсько-парламентську, а фактично президентську республіканську форму державного правління. Тому до 2006 року у Президента України не було труднощів для належного виконання обов’язків у сфері забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі при введенні воєнного стану. Відомо, що тодішня Конституція надавала йому достатньо вагомі повноваження щодо формування Уряду, призначення його членів, впливу на роботу усіх органів виконавчої гілки влади, військових формувань та правоохоронних органів тощо. До того ж ця діяльність Глави держави могла здійснюватися майже незалежно від Верховної Ради України.

Однак, подальші зміни Конституції та форм правління в нашій державі (з 01.01.2006р до 30.09.2010р на парламентсько-президентську, з 01.10.2010р до 21.02.2014р на президентсько-парламентську, а з 22.02.2014р знову на парламентсько-президентську) не супроводжувалися внесенням необхідних змін до норм Закону України «Про правовий режим воєнного стану». В наслідок цього зараз склалася парадоксальна та вкрай небезпечна ситуація. При поверненні у лютому ц.р. в Україні парламентсько-президентської форми правління функції Глави держави у сфері забезпечення національної безпеки і оборони, особливо в умовах воєнного стану, залишилися незмінними. Разом з тим, значну частину необхідних для їх реалізації владних повноважень Президента України передано Уряду та Парламенту.

В умовах мирного часу це є нормою для республіканської демократичної держави. Але в умовах воєнного часу, при введенні в країні у передбачений законодавством спосіб воєнного стану, застосуванні Збройних Сил та інших силових структур, використанні економічного та іншого потенціалу держави для відсічі збройної агресії такий розподіл владних повноважень здатний призвести до поразки у війні та зникнення нашої держави з мапи світу.

Необхідно зважати і на те, що виникненню кризових ситуацій у Криму та на Сході України значною мірою сприяли відверто зрадницькі дії кримських республіканських державних органів, Донецької та Луганської обласних рад, відповідних органів місцевого самоврядування. Однак, за чинним законодавством їх діяльність в умовах воєнного стану не може бути припинено.

Така ситуація є неприпустимою в державі у воєнний час. Тому після запровадження воєнного стану в країні або в окремих її місцевостях з метою відсічі збройної агресії доцільно було б, вводити в державі або в окремих її місцевостях так зване пряме президентське правління.

З огляду на це, рекомендується внести до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» зміни, якими, зокрема, передбачити при введенні правового режиму воєнного стану у разі збройної агресії проти України надання Президентові України повноважень щодо:

1) можливого припинення повноважень Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських та інших органів  місцевого  самоврядування, а також передачі повноважень органів місцевого самоврядування місцевим державним адміністраціям;

2) призначення на посади Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, голови та членів Уряду Автономної Республіки Крим, керівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також звільнення їх з посад;

3) видання Президентом України актів з питань його діяльності у сфері національної безпеки і оборони держави, обов’язкових для виконання під час дії воєнного стану усіма органами державної влади та місцевого самоврядування;

4) внесення Указами Президента України тимчасових змін до законодавства України на період дії воєнного стану.

 Слід звернути увагу на те, що у Законі України «Про правовий режим воєнного стану» навіть не згадується про Кабінет Міністрів України. У ньому не визначено повноваження Уряду в умовах дії воєнного стану, хоча відповідні специфічні повноваження Кабміну передбачені у законах України «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про боротьбу з тероризмом», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» тощо.

Тому рекомендується читко визначити у Законі України «Про правовий режим воєнного стану» повноваження Уряду в умовах дії цього стану.

Вкрай небезпечним в умовах парламентсько-президентської форми правління в Україні є також положення статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», яке допускає припинення повноважень Уряду в умовах цього стану. Неприйнятною є і норма статті 14 цього ж Закону, яка позбавляє Уряд права видавати в межах своєї компетенції обов’язкові для виконання рішення з питань запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Доволі суперечливими є і норми цього Закону, що стосуються питань діяльності в умовах воєнного стану вищих органів воєнного керівництва обороною держави, зокрема Ставки Верховного Головнокомандувача, у разі її створення.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про оборону України» в особливий період, що охоплює і дію воєнного стану, може створюватися Ставка Верховного Головнокомандувача. Вона є вищим колегіальним органом воєнного керівництва обороною держави у цей період і, як зазначено у згаданій статті, забезпечує стратегічне керівництво Збройними Силами, іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами України. При цьому, положення статті 7 Закону України «Про Збройні Сили України» уточнюють, що керівництво Збройними Силами та іншими військовими формуваннями в особливий період Президент України як Верховний Головнокомандувач може здійснювати через згадану Ставку, робочим органом якої є Генеральний штаб Збройних Сил України.

Тобто, при введенні воєнного стану чинне законодавство не передбачає обов’язкового створення Ставки Верховного Головнокомандувача, як про це стверджують прибічники негайного запровадження такого стану з метою забезпечення нібито стратегічного керівництва  Збройними Силами, іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами України.

Адже відомо, що в умовах воєнного стану Президент України, відповідно до норм статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», здійснюватиме через робочий орган згаданої Ставки - Генеральний штаб Збройних Сил України керівництво:

лише стратегічним плануванням застосування Збройних Сил та тільки інших військових формувань;

а також, додатково, – запровадженням та здійсненням заходів правового режиму воєнного стану.

Крім того, згідно зі статтею 17 цього ж Закону військові формування можуть залучатися до вирішення завдань, пов’язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, відповідно до їх призначення та специфіки діяльності, виключно за рішенням РНБО України, введеним в дію в установленому порядку Указом Президента України.

З огляду на наведене, можна було б усунути у законодавстві протиріччя та неузгодженості його норм, що визначають повноваження, функції та завдання Ставки Верховного Головнокомандувача в умовах воєнного стану. І у подальшому врахувати ці норми у Положенні про названу Ставку, яке затверджуватиметься Указом Президента України.

Але, на нашу думку, згадана Ставка є рудиментом радянської доби. За повноваженнями та складом її можливих членів цей орган не призначений для розгляду та вирішення широкого кола різноманітних питань воєнного керівництва обороною держави, які притаманні сучасним воєнним конфліктам, зокрема – зовнішньо- та внутрішньополітичних, міжнародно-правових, економічних, військово-технічних, оборонно-промислових, розвідувальних, конррозвідувальних, правоохоронних, інформаційних, соціальних тощо.

В наслідок цього Президент України буде змушений в умовах воєнного часу скликати як засідання РНБО України, так і згаданої Ставки, залучаючи до участі у них майже одних і тих же посадових осіб -   членів цих органів для розгляду різних аспектів тотожних питань порядку денного тощо. Це є неприпустимим з точки зору забезпечення підготовки та ухвалення у стислі строки всебічно обґрунтованих державних рішень з оборонних питань.

Тому, рекомендується вилучити із законодавства положення щодо створення Ставки Верховного Головнокомандувача. При цьому треба встановити, що в особливий період Генеральний штаб Збройних Сил України стає робочим органом РНБО України із забезпечення виконання функцій з підготовки пропозицій Президенту України (як Голові згаданої Ради і Верховному Головнокомандувачу) стосовно керівництва обороною держави, у тому числі Збройними Силами, іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами, які розглядатимуться на засіданні вказаної Ради.

У положеннях Закону України «Про правовий режим воєнного стану» є низка недоліків, пов’язаних із діяльністю в умовах воєнного стану так званого Військового командування.

З метою їх усунення рекомендується внести до Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» зміни, які передбачали б створення у складі Військового командування в умовах воєнного стану системи Військових комендатур, сформованих на основі відповідних органів управління та підрозділів Військової служби  правопорядку у Збройних Силах України. До вказаної системи мають увійти:

а) Військові комендатури районів областей, на території яких введено воєнний стан;

б) Військові комендатури районів обласних центрів;

в) Військові комендатури міст обласного підпорядкування та інших великих населених пунктів.

Крім того, у Законі України «Про правовий режим воєнного стану» слід визначити:

зміст терміну «Військова комендатура»;

повноваження та основні завдання Військової комендатури в умовах дії правового режиму воєнного стану;

можливість прийняття такою комендатурою в оперативне підпорядкування органів внутрішніх справ для виконання завдань з підтримання згаданого стану в окремих місцевостях країни.

Крім того, рекомендується:

розробити та затвердити Указом Президента України Положення про Військові комендатури, які діятимуть в умовах воєнного стану;

підготувати та затвердити наказами Міністерства оборони України:

типову Інструкцію з організації діяльності Військових комендатур в умовах воєнного стану;

типову структуру і штат Військової комендатури на території, де введено воєнний стан.