Деятельность ЦИАКР
28 мая 2017 15:21

ЦДАКР: ПОСІПАКИ ПУТІНА БОЯТЬСЯ УКРАЇНСЬКОЇ РОЗВІДКИ

Про «раптові прозріння» кремлівських шісток…

У ці дні ми знову згадуємо один з переломних моментів російсько-українського конфлікту. Українська армія, вдаривши по зубам «руському міру» у травні 2014 року в Донецькому аеропорту, вперше показала всьому світу, що Україна не збирається здаватися, що українська нація це не вигадка і не міф істориків чи політиків. Що Україна - це реальність, а не, як виголошував у Бухаресті у 2008 році, ображений за «найбільшу геополітичну катастрофу ХХ сторіччя», Путін - «навіть не держава».

Саме у Донецькому аеропорту Україна зруйнувала мовчазну згоду Заходу на повернення колишніх радянських республік під контроль Росії. Путін, отримавши у Бухаресті на саміті НАТО право на пострадянський простір, був впевнений, що українські території швидко і безумовно впадуть до його ніг. Російські спецслужби в один голос стверджували, що українська армія нездатна до спротиву, українська воєнна розвідка не діє, а українські офіцери і генерали мріють служити новим господарям з Московської імперії.

Українські воїни примусили Кремль і західні столиці по-іншому подивитися на Україну. Якщо міжнародне право, з мовчазної згоди наших «партнерів», було розтоптано путінськими бандитами, а Будапештський меморандум було названо «простим папірцем», українські солдати показали, що на суверенній території України російські окупанти отримають лише те, на що вони заслуговують – ганебну смерть.

Україна вистояла і готова битися допоки впаде кремлівський режим. В це не може повірити ані Путін, ані його посіпаки. Бо тоді стане зрозуміло, що вони не тільки вбивці і покидьки, але й ідіоти, що поставили на карту існування Росії.

Важко нинішнім «лідерам» так званих «республік» визнати, що, коли вони з безумними очами сіяли «руський мір» на Донбасі, вони були звичайними бандитами, що несли хаос, смерть і злидні. В той момент, коли український спецназ та вертольоти випалювали російську нечисть з аеропорту, ці «лідери» грабували «Метро», заливаючись халявним віскі. От і дехто Захарченко згадав, як він залишив 500 гривень на касі в «Метро» після пограбування… Дуже романтична історія. Чи повірить в неї зараз хоч хтось, навіть з найзавзятіших адептів Путіна? Навряд чи….

А от інший «лідер-посіпака» Ходаковський раптом визнав перевагу українського війська та української воєнної розвідки. Говорячи про те, як воює Українська Армія зараз, він буквально розлився у хвалебних одах. «У ЗСУ потужно працює розвідка, від якої нічого неможливо приховати. Зараз результативність їх влучень значно вище. Вони змінили тактику. Вони розслабилися, вони відчувають себе абсолютно вольготно, відчувають себе господарями положення…».

На жаль, пізнє «прозріння» посіпак не вплине на кремлівського злодія, одержимого всесвітнім пануванням. Він ніколи не визнає, що зробив фатальну помилку, направивши своїх бурятсько-чеченських «трактористів» на Донбас. Скільки ще любителів «руського міра» згорить у пеклі, влаштованому Путіним, важко сказати. Хоча, напевно, воєнна розвідка України й це знає.